Сайт Дім Книги: https://dk-books.com/
Наталія Ліщинська — сучасна українська письменниця, творчий доробок якої налічує різножанрові твори: від дитячої казки до дорослої антиутопії. І тема нашої сьогоднішньої розмови — її нова науково-фантастична книга «Нагострені леза».— Багато людей вважає, що читання фентезі, наукової фантастики та інших жанрів, які пов’язані з буквальною вигадкою світів, — це певний спосіб втечі від реальності. А що ви думаєте з цього приводу?— Я і не вважаю чимось поганим те, що для частини читачів, без сумніву, це — ескапізм, тобто певна втеча у вигадку. От щоб спекатися реальності хоча б на кілька годин чи днів. На моє відчуття, добре, якщо книга може дати людям перепочинок від жорстокості війни, наприклад. Чому ні? Однак не всі читають, щоб утекти від щоденних проблем. Є читачі, які шукають у читанні підтвердження реальності — і навіть у фантастиці її знаходять. А втім, це не є чимось дивним, бо цей вид літератури однаково виростає зі своєї епохи, з автора, який не є вільним від суспільства, в якому живе, від обставин життя, в яких існує. Інші читачі прагнуть підтвердження власних думок, спостережень за людьми, за їхньою поведінкою, за тим, як теперішнє перетікає у майбутнє. Хтось захоплюється новими ідеями, які в науковій фантастиці зазвичай просто обов’язкові, бо без цього її не існує. Комусь до вподоби те власне, що в літературі є головним — емоції, герої, які діють у дуже незвичних обставинах, яких в нашій реальності нема і не може бути, бо це все ж таки вигадка, фантастика. Мабуть, бувають ще десятки інших мотивів читати фантастику. Як і без ліку різних комбінацій, різних спонук занурюватися в ці уявні світи. Тобто не для всіх читачів це втеча від реальності. Але і втеча від реальності не є чимось поганим. Людина не може жити постійно в страху, в переживаннях, у всьому жахові, який нас оточує. І тому вона шукає для себе якихось таких речей, які дозволять їй зберегти здоровий глузд. Так що це не є чимось страшним чи поганим, на мою думку.