Детектор медіа говорить

Після двох тижнів запеклих змагань у Парижі завершилися Олімпійські ігри 2024. Церемонія закриття, що відбулася на стадіоні «Стад де Франс», стала яскравим фіналом цієї спортивної події, попрощавшись із Парижем та передавши олімпійську естафету Лос-Анджелесу, який прийматиме Ігри 2028 року. Про детальний огляд цієї церемонії, яка запам’яталася видовищними виступами та символічними моментами.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Ольга Татохіна.

До 10-ї річниці збиття рейсу MH17 над Донбасом вийшов онлайн фільм Романа Любого «Залізні метелики». Проєкт, що здобув визнання на міжнародних фестивалях, показує зв'язок між безкарністю та новими злочинами Росії. Унікальний формат поєднує документальні кадри, анімацію та театральні перфоманси, ставлячи питання: чи зробив світ усе можливе, щоб зупинити агресію?

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Прем’єра українського детективного серіалу «ОПГ», що відбулася 6 травня, обіцяла емоції на межі та злочини міжнародного масштабу. Проте чи справді серіал виправдав свої амбіції? Як «ОПГ» насправді втілює свої обіцянки та як його можна оцінити на тлі сучасних українських серіалів. Чи варто його переглядати? І чи дійсно він відповідає заявленому слогану: «Український серіал, від якого стигне кров»? 

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

Чому здоров’я світових лідерів і меню дипломатичних прийомів стали інформаційною зброєю в руках російського агітпропу? Як Кремль використовує чутки про стан здоров’я президента США Джо Байдена, щоб протиставити його «молодому та сильному» Путіну, і як вишукані страви на офіційних заходах стають інструментом пропаганди. Дізнайтеся, чому російські медіа драматизують та маніпулюють інформацією, створюючи позитивний образ свого лідера і як це допомагає їм впливати на громадську думку в Росії та за її межами.

Текстову версію читайте тут. Автор — Артур Колдомасов.

У своєму новому фільмі «Фрагменти льоду» Марія Стоянова занурює нас у світ заборонених спогадів і радянського несвідомого, яке прагнуло західного процвітання, витісненого пропагандою в царину міфу. Використовуючи відеощоденники свого батька, фігуриста київського ансамблю «Балет на льоду», вона створює вражаючу подорож у минуле, де час немовби зупинився. Фільм, змонтований із 15 відеокасет, охоплює період з 1986 по 1994 рік і демонструє життя, сповнене руху, але водночас застигле у льодовому просторі історії. Режисерка рефлексує над роллю відео як метафори зупиненої, мов у крижаному царстві, історії, що донині тримає нас у своїй холодній пастці.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Видання Texty.org.ua спільно з Громадянською мережею «Опора» організували публічну дискусію, присвячену аналізу тіктоку, якого складно досліджувати, але який відіграє значну роль у поширенні російської дезінформації. За інформацією «Опори», понад чверть українців використовують тікток для отримання новин, і хоча медіаексперти здебільшого зосереджені на загрозах телеграму, тікток стає все більш впливовою, але досі малодослідженою платформою. Учасники обговорення розглянули, як алгоритми тіктоку сприяють поширенню ворожих наративів, що ігнорують інтереси користувачів. Дискусія також включала презентацію дослідження щодо вірусного контенту про військову мобілізацію в Україні.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Ірина Семенюта. 

18 липня у рамках XV Одеського кінофестивалю відбулася українська прем'єра історичної драми "БожеВільні", дебютної повнометражної роботи режисера Дениса Тарасова. Фільм, що вже отримав визнання на міжнародних кінофорумах, порушує тему каральної радянської психіатрії, поєднуючи гостросюжетний трилер із глибоким соціальним контекстом. Незважаючи на успішну фестивальну історію, авторка сценарію Ксенія Заставська зазначає, що стрічка може виявитися складною для широкого глядача. Прокат "БожеВільних" стартує 17 жовтня.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

На каналі «Ми — Україна+» відбулася премʼєра реаліті «Шлях солдата. Мобілізація». Проєкт покроково показує, що відбувається в житті людини після рішення долучитися до лав ЗСУ. Розповідь починається за 24 години до першого візиту до ТЦК, а закінчується завершенням підготовки в навчальному центрі та відправкою на службу. Реаліті має шість епізодів по 45 хвилин, які будуть виходити щонеділі. Про новий проєкт про армію, який показує неймовірне, але ігнорує очевидне — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Прем’єра документального фільму «Кринки» відбулася на ютуб-каналі «Укрінформ TV» — новій платформі Укрінформу. Надалі видання планує наповнювати канал «програмами великого формату власного виробництва, інтерв’ю, документальними фільмами і токшоу з гостями в студіях Укрінформу». А поки що дебют із «Кринками» за чотири дні приніс каналу майже 90 тисяч переглядів. І це точно не межа, адже фільм має і гучну тему, і відомих авторів. Про фільм фотографів Ліберових про операцію українських сил на лівому березі Дніпра — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Фраза «другий фронт» у новій документальній стрічці з циклу «Воєнна розвідка України» звучить щонайменше раз, артикульована одним із героїв. Проте цей лейтмотив проходить крізь увесь фільм, премʼєра якого відбулася 5 червня в ефірі ICTV2. Назва — «Легіони світла», — як на мене, не надто вдала, — каже Андрій Кокотюха. Точніше, не надто влучно й точно, на відміну від попередніх серій циклу, передає зміст. Хоча слово «легіони» десь непрямо, а десь прямо апелює до іноземного легіону, французького військового підрозділу, в якому за межами Франції служить цілий інтернаціонал. Серед інших — українці. Одного з них узяв прототипом до свого бойовика «Елементал» («Самотній вовк») один із найпопулярніших наших письменників — Василь Шкляр. Про фільм про іноземців, які воюють за Україну — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.