Ми виросли в поколінні, де про секс або мовчали, або лякали ним.

«Не завагітній.»«Не будь легкою.»«Про таке не говорять.»«Хороші дівчата так не роблять.»

А далі — доросле життя.Стосунки.Близькість.Тіло.Сором.
І дуже дивне відчуття, що всі навколо ніби знають, як “правильно”, а ти — ні.

У цьому епізоді я говорю про сексуальну освіту, якої у нас не було.

Про Київ 90-х.Про двори, де ми дізнавались про секс від старших дітей.Про сором, який приходив раніше за розуміння себе.Про фрази, які ми досі носимо всередині.Про тіло, яке дуже рано стало об’єктом оцінки.І про те, як усе це ми забрали з собою у доросле сексуальне життя.

Це не лекція.
І не “правильна психологія”.

Це чесна розмова жінки, якій 38 з половиною років, яка пройшла шлях від неприйняття себе — до контакту із собою.

Ми поговоримо про:— що таке сексуальна освіта насправді— чому вона починається не з сексу— як нас вчили сорому замість близькості— чому так складно говорити про бажання— як відсутність знань впливає на стосунки— і що робити, якщо ти досі не знаєш, чого хочеш

І, можливо, вперше поставимо собі дуже просте питання:

А що я взагалі знаю про себе — без чужого сорому, страху і “так треба”?

Якщо вам знайоме відчуття:«зі мною щось не так» — цей епізод для вас.

Бо сексуальність — це не тільки про секс.

Вона про контакт із собою.

Це перший епізод подкасту «Я бачу вас цікавить секс»

І він точно не про секс у тому вигляді, якого зазвичай очікують.

Це історія про шлях, який не планувався.

Про життя, яке довго складалося з різних ролей — QA-інженерка, менеджерка, спеціалістка в e-commerce, людина «яка якось справляється» — і яке зрештою привело до зовсім іншої розмови.

Про те, як іноді ти опиняєшся в точці, де більше не можеш робити вигляд, що тебе це не стосується.

І починаєш говорити.