«Я заходжу в бліндаж і просто не можу зрозуміти, що це за чувак лежить, бо обличчя немає», — розповідає Олексій Назаренко.

У мирному житті він був керівником ГО «Лютич». Зараз — штурмовик, боєць однієї з найбільш знекровлених бригад. 

Як він потрапив на фронт і як його ледве не вбили свої ж. Про втрати бригади та свої виходи, про те, як евакуюють тіла загиблих і чому військовим складно спілкуватися з цивільними. Про смерть, одруження, сентиментальність і мрію на «після війни». 

А також — чи навчилася наша система берегти людей, про офіційну державну пропаганду, надмірну героїзацію та відрив від реальності.

«Деяким пощастило загинути на початку війни... А зараз усе перемололось, і ми тою шаблею в г*мні копаємось».

Дивіться і слухайте «++ подкаст» — розмову військовослужбовця Сергія Гнезділова та штурмовика, військовослужбовця 47 бригади Олексія Назаренка.