КонтрФорма

На часі — останній (чи то пак останній цього року, адже ми віримо, що проєкт житиме й надалі) епізод подкасту «КонтрФорма». Улітку ми починали цю серію випусків розмовою з близнюківським селищним головою Геннадієм Королем: тоді ділилися планами, сподіваннями й переживаннями. А нині підбиваємо підсумки теплою і глибокою бесідою.
Цей проєкт став частиною кожного, хто спробував змінити зміст і форму. Певно, трохи змінилися і ми самі. Тож занурюйтеся у рефлексії разом із нами — і, хтозна, почуємося наступного сезону.

У гостях «КонтрФорми» — Володимир Тарасов, кандидат історичних наук, доцент, завідувач катедри фотомистецтва та операторської майстерності Харківської державної академії культури й докторант Львівської національної академії мистецтв.
Ми почули професійні думки про виставку й розпитали: чи бачать мистецтвознавці вектор у роботі з переосмислення воєнних артефактів; які основні дилеми виникають на цьому шляху в митців і реципієнтів цього культурного продукту; чи є у напрямі перспектива й наскільки суспільство в Україні та поза її межами готове до цього. Спойлер: перспектив багато, тож і «КонтрФорма» має усі шанси на другу серію наступного року.

Підбиваємо підсумки проєкту «КонтрФорма» разом із організаторами: кураторкою резиденції Дариною Косиченко, кураторкою виставок Дарією Герасімовою і керівником проєкту в Близнюках Богданом Павлюченком.
Говоримо про сподівання на початку проєкту, шлях до реалізації та післясмак. Чи змінився погляд організаторів на воєнні артефакти? Чи залишається для митців простір у цій галузі для творчості в майбутньому?
Виставка робіт триватиме до 12 жовтня, а далі рушить містами України й не тільки.

Учасник «КонтрФорми» Артур Слісаренко за фахом актор, а втім, у проєкті спробував для себе нову галузь. Він працював із гільзами, створивши з них щось на кшталт дзвіночків, дзеленчання яких ми часто можемо чути, коли відчиняємо двері в магазини чи інші громадські заклади. Проте цей дзвін геть інакший. Коли виріб нависає, ніби тяжіючи над людиною, це дарує зовсім інші відчуття, а отже, формує нові сенси.
Говорили з Артуром про власні відкриття і відчуття під час проєкту. Спойлер: найяскравішим враженням усе ж можна вважати «спілкування» з коровою. Погладити кота чи собаку можна будь-де, а от подружитися із сільськогосподарською твариною — переважно тільки в селі. Тож резиденція, що відбулася у Близнюках, стала для учасників іще й терапевтичною.

Ірина Іоніна родом із Донецької області. Вона приєдналася до проєкту без значного досвіду в мистецтві, але з бажанням урізноманітнити своє життя спілкуванням із творчими людьми.
Мисткиня представила три роботи з переосмислення артефактів війни. «Скриня з яблуками» — це особиста розповідь про відстань, яка виникає між людиною і місцем, де вона виросла. «Гірлянда» — тут воєнний артефакт проходить трансформацію: від знаряддя смерті до декоративного елемента, здатного жити в мирному просторі. Полотно «Падуча зірка» з’явилося з миттєвого почуття радості, яке Ірина відчуває щоразу, коли в небі збивають «шахед».
Про особистісні трансформації Іри під час проєкту — у подкасті. Побачити її роботи можна в мистецькому укритті культурно-громадського центру Druk до 12 жовтня.

Нові герої подкасту й учасники резиденції — художник-графік та графічний дизайнер Арсеній Новіков і Тимур Чернов, який займається мультимедійним дизайном.
Митці з Харкова рефлексують про те, як відчувається життя і плине робота в «тихій» громаді, зовсім неподалік від міста, що потерпає від ворожих ударів. Обидва митці з головою занурені в експерименти, але про свої роботи воліють не розводитися: хай споглядач сам знаходить ті сенси, які йому відкриються.

Знайомтеся — учасник нашої резиденції Олександр Хорошун. У його анкеті йшлося про те, що він фотограф і чинний військовослужбовець, а саме — оператор FPV. Під час знайомства Сашко зачарував організаторів та учасників розповідями про ці дрони. Здається, він знає про них усе. Тож його мистецький проєкт пов’язаний саме з аерозніманням. Усієї інтриги не розкриватимемо, але занурюємося у сенси «КонтрФорми» глибше.

У першому випуску подкасту «КонтрФорма» зустрілися з близнюківським селищним головою Геннадієм Королем та ідейною натхненницею проєкту Аліною Богданович.
З’ясувалося, що за результатами опенколу в Близнюках утвориться маленька країна — спільнота людей із найрізноманітнішим досвідом, які працюватимуть із доволі складним і тригерним матеріалом: гільзами, уламками, відпрацьованими боєприпасами.
Близнюківщина затягує, тож Король має мету й бажання закохати в громаду гостей з інших регіонів і змотивувати їх залишатися та творити тут.