В основі твору – враження автора від зруйнованого землетрусом 1908 року міста Мессіна, яке М. Коцюбинський відвідав навесні 1909 року.

У листі дружині він написав: «Яке страшне враження зробив на мене цей город! Все в руїнах, з вулиць зробились гори всякого грузу та каміння… Під руїнами і досі поховано 40 000 людей. Ідуть розкопки…»

Після землетрусу місто накрила шестиметрова хвиля. Достовірність розповіді у даному творі передається “ефектом присутності” – перед читачем постає зрима картина руйнувань, конкретизуються назви міста й навіть вулиць, надається число жертв, ліричний герой спілкується зі свідками трагедії.

"Раптом я побачив далекі зелені гори, залиті радісним сонцем, помаранчові сади, безконечний шовковий простір блакитного моря, і душа моя проспівала над сим кладовищем хвалу життю…".

Читає П. ПАНЧУК