latvijasradio.lsm.lv - RSS

Ir zvīņas, bet nav zivs. Ir kronis, bet nav karalis. Kas tas ir? Šo Emīla Auziņa un citas 2025. gada otrā pusgada asprātīgākās mīklas Greizajos ratos min Laviņu ģimene no Jūrmalas: mamma Lelde ar meitām Lauru, Anci un Rotu.

Asprātīgākas 2025.gada otrā pusgada mīklas uzdod: Meldra Dafi, Raivis Bahšteins, Emīls Auziņš, Ieva Vaivode, Kristians Bušs, Roberts Šillings, Daina Kudiņa, Viktors Krūze, Sandra Rozenblate un Paula Pankjāne.

Latvijā biežākais ārējās nāves cēlonis (ĀNC) ir pašnāvības, turklāt ap 80% pašnāvības gadījumu ir saistāmi ar depresiju. Latvija arī ierindojas starp Eiropas Savienībā valstīm ar augstāko mirstību ĀNC dēļ. Anna Apīne uz sarunu aicināja biedrības “Ogle” pārstāvi Aļonu Aleksejevu un ārstu psihoterapeitu, RSU Psihosomatiskās medicīnas psihoterapijas klīnikas galveno ārstu Ernestu Pūliņu-Cini, lai runātu par pašnāvību iemesliem un iespējām tās novērst.

Kas ir biežākās situācijas, kas noved cilvēku pie domām par pašnāvību un arī pie rīcības?

Ernests Pūliņš-Cinis: Visbiežāk tie ir afektīvie stāvokļi – dažādi depresijas varianti, gan bipolārie traucējumi, gan šizofrēnija. Tā kā mums tagad ir decembris sācies, tad var runāt arī par sezonāli afektīvo depresiju – viens no tiem depresijas apakšvariantiem, kam raksturīgi sezonāli pastiprināties depresīvajam stāvoklim.

Ja tā ir tik milzīga problēma, kā to būtu jārisina sistēmiski?

Ernests Pūliņš-Cinis: Sistēmiski, man liekas, tas ir paaudžu jautājums. Tur viss sākas ar audzināšanu par emociju atpazīšanu, veselības pratību, rūpēšanos par sevi, par atbildības izjūtu. Un secīgi krietni mazāk cilvēku nonāktu depresīvos stāvokļos. Viņiem būtu stabilākas attiecības, stabilāki piesaistes modeļi, viņi spētu izveidot veselīgākas attiecības, nebūtu šis augstais alkoholisms, kas arī ir kā signāls tam, ka mēs netiekam galā ar emocijām. Tas būtu tā sistēmiski, bet tas patiešām ir dekāžu jautājums.

Ja domā par īsākām, ātrākām, bet diemžēl ne tik efektīvām, tad, piemēram, biedrības “Ogle” aktivitātes, kur mēģina sasniegt tos cilvēkus, kas ir šobrīd sasniedzami. Visus nepārmācīsim, bet katra izglābtā dzīvība ir ārkārtīgi vērtīga. Visādas izglītojošās aktivitātes, atbalsta grupas, psihiskās veselības aprūpes ārstu pieejamība un arī atbalsta personu pieejamība, tajā skaitā psihologi un dažādu mākslu terapeiti.

Продолжаем познавательные уроки латышского языка с преподавателем Инесе Розе.

Inese: Labrīt, mīļie klausītāji! Esiet sveicināti!

Andrejs: Esiet sveicināti raidījumā par latviešu valodu!

Inese: Iepriekš mēs runājām par to, ka ir darāms, sakāms, ēdams, lejams.

Andrejs: кстати, я обратил внимание на то, что иногда в конце слова длинная a, иногда короткая. Есть какое-то правило на этот счет?

Inese: да. Если причастие образовано от глагола, оканчивающегося на īt, ināt, то ā долгая. Запомнить можно так: mēs sakām -> sakāms, mēs darām -> darāms.

Andrejs: да, кажется об этой особенности мы когда-то говорили. В настоящем - мы – будет долгая ā.

Inese: kāds laiks ir gaidāms rīt?

Andrejs: какая погода ожидается? - kāds laiks ir gaidāms?

Inese:  šodien arī parunāsim par laiku. Laiks ziemā.

Andrejs:  мы уже знаем разницу между ‘apmācies’ и ‘mākoņains’. Apmācies – пасмурная, mākoņains – облачная.

Inese:  decembrī laiks vairs nav tik salts, tik auksts kā kādreiz.

Andrejs:  auksts – холодный. Salts – морозный.

Inese:  Varbūt salts būs janvārī. Decembris parasti ir dzestrs – vēss un drēgns.

Andrejs:  Dzestrs laiks – прохладная и промозглая погода. Atceros, ka bija vēl slapjdraņķis - слякоть.

Inese:  Jā, kad sniegs snieg, bet vēlāk kūst. Кстати, в латышском не надо добавлять ‘идет - iet’, если речь об осадках. Sniegs snieg, lietus līst, migla izkrīt, kūp un izklīst. Salna uzkrīt.

Andrejs:  migla izkrīt – туман падает. Kas ir kūp? Izklīst?

Inese:  migla kūp – туман клубится. Kūpēt – дымиться, клубиться. Migla izklīst – туман рассеивается.

Andrejs:  salna uzkrīt – появляется изморозь.

Inese:  Latviski sals – мороз, bet to var nosaukt dažādi. Spēcīgs, stiprs sals ir lausks, spelgonis, spelgoņa, arī sprēgonis, sprēgoņa, stindzenis.

Andrejs:   stindzenis? Откуда такое слово?

Inese:  если я мерзну, то могу сказать не только: “Man salst”. Man no aukstuma stingst rokas, kājas. Stingt - коченеть.

Andrejs:  no aukstuma stingst rokas – от холода коченеют руки.

Inese:  sals mani stindzina -

Andrejs:  мороз леденит. О, леденящий холод!

Inese:   stindzinošs aukstums. Если на улице метель, то тем более – ārā puteņo, ārā ir putenis.

Andrejs:  tad spelgonis spelgo?

Inese:   nē, bet sprēgonī lietas plaisā, sprēgā. Sprēgāt – потрескивать, plaisāt – трескаться.

Andrejs:  да, и в русском мороз трещит.

Inese:   Sals sprēgā, lausks sprēgā. Sarunvalodā saka “sasalt ragā” – сильно замерзнуть, заледенеть.

Andrejs:  затвердеть, задубеть на морозе!

Inese:   esmu nosalis kā prusaks -

Andrejs:  замерз как таракан.

Inese:  novembris bija rekordsilts. Interesanti, kāds būs decembris?

Andrejs:  nedomāju, ka auksts. Uz redzēšanos, mīļie klausītāji!

Inese: Uz redzēšanos! Visu labu!

Новости и актуальные темы дня в утренней передаче “Домская площадь” на Латвийском радио 4.

В програмі «Ми з України» -  інтерв’ю з українською співачкою Анастасією Василенко, яка стала фіналісткою латвійського конкурсу X-Factor . Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» традиційно підсумує основні політичні, економічні та культурні події в Україні та навколо неї за минулий тиждень.

У час, коли мільйони українців вимушено опинилися за кордоном, саме культура - одна з небагатьох речей, що здатна зберігати спільну ідентичність. І серед тих, хто творить цю культурну присутність саме в Латвії ім’я Анастасії Василенко звучить усе голосніше.

Харків’янка, яка після початку повномасштабного вторгнення переїхала до Латвії, пройшла шлях від вимушеної переселенки до помітної постаті в місцевому музичному середовищі. Вона бере участь у телепроєктах, працює з українськими та латвійськими дітьми, волонтерить, пише музику й поповнює культурний простір Балтії новим українським звучанням. Її історія - приклад того, як війна змінює вектори, але не здатна зламати творчу ідентичність.

Є люди, які несуть із собою світло - незалежно від міста, сцени чи країни. Вони входять у приміщення, і ніби щось непомітно змінюється: повітря стає теплішим, атмосфера - м’якшою, а розмова - глибшою. Саме такою є Анастасія Василенко - українська співачка з Харкова, яка знайшла нове життя в Латвії, але серцем продовжує співати з України. Її голос - ніжний, щирий, пронизаний любов’ю — став для багатьох українців в Латвії символом дому та внутрішньої сили.

Її історія не про шоу-бізнес. Вона про шлях, який починається з болю, проходить через пошук, а виходить до світла.

Світанок посеред невідомості: як народилася перша пісня

У 2022 році, опинившись у новій країні, без чіткого розуміння, що буде далі, Анастасія несподівано для себе зробила перший творчий крок - написала пісню "Rīta Usma".

Це був час, коли думки звучали українською, а життя вимагало адаптації. Вона писала слова, перекладала, переставляла, шукала правильні наголоси, рими - і врешті створила латиську пісню, яка виявилася настільки щирою, що її відгукнули серця людей, які чули рідну мову з дитинства.

«Я не думала, що зможу написати щось латиською. Але текст народився сам, відчуттями. Це була моя історія про світанок - про новий день, який починається навіть тоді, коли ти не готовий»

З цією композицією вона вперше вийшла на сцену X-Factor 2023 року - і вже тоді отримала перші гучні оплески.

Я не повернуся… Чи повернуся?

Після участі  в конкурсі  була впевнена: «Все. Досить. Я більше не не виступатимуть». Та іноді час змінює погляд на власні кордони.

Цього року вона повернулась уже іншою. Сильнішою. З удосконаленою латиською мовою, новим досвідом та новим внутрішнім стрижнем.

«Я просто відчула, що хочу знову. Я відчувала силу. І захотіла показати себе такою, якою я є зараз».

Повернення було не про шоу. Воно було про те, що людина дозріла до себе.

Пісня на відстані: коли любов тримає сильніше за кордони

Її перший виступ цього року був присвячений чоловікові, який залишається в Україні. І це було чутно в кожній ноті. Вона не ховала емоцій, не шукала правильних поз — просто співала. Це відчув і зал, і журі, і глядачі по той бік екранів.

«Я співала не для телевізора. Я співала йому. Це була пісня-місток».

Саме після цього виступу багато українців у Латвії відкрили її для себе по-новому. Голос, що несе любов і біль одночасно, важко не помітити.

Випробування ритмом: танцювальний виклик

Другий ефір був повною протилежністю першому - легкий, динамічний, танцювальний. Тип музики, який вона рідко виконує.

Але Анастасія пішла на цей експеримент чесно, без страху виглядати незвично. Вона сміялась, що думки бігали між рухами, словами та кадром, але саме цей досвід розкрив у ній свободу.

І хоча журі цього разу не поставило її у фаворити, вони дали шанс - шанс виступити ще раз і показати себе справжню.

Пісня «Обійми» стала кульмінацією її участі. Це був виступ-визнання. Визнання тим, хто тримає Україну - військовим, захисникам, тим, хто оберігає життя інших.

«Я знала, кому я це співаю. Кожне слово було подякою ЗСУ».

Сила інтуїції: м’яке прощання

У день третього ефіру вона відчула: це буде фінал її шляху.

«Уперше я не хвилювалася. Уперше мій внутрішній критик мовчав. Я співала і знала: я зробила все, що могла».

Вона навіть склала невеличку прощальну промову - просто так, інтуїтивно. І коли результат оголосили, не було розчарування. Було прийняття. Бо іноді завершення - це лише вхід у новий етап.

За лаштунками: команда, що стала родиною

Важливою частиною проєкту стали люди. Про Інтарса Бусуліса вона говорить з особливим теплом: «Я раніше не була знайома з ним як артистом, але тепер скажу: він дуже крутий. Справжній. І він дуже переживав за нас».

Стилісти, візажисти, техніки - вони не створювали просто «картинку», вони створювали атмосферу, у якій Анастасія почувалася творчо вільною і по-справжньому важливою.

Життя після шоу: діти, студія, волонтерство

Окрім сцени, Анастасія - викладач вокалу. Вона працює з українськими дітьми в  освітньому центрі «Перлинка»  та має вокальну студію, де в основному  латиські учні.

«17 учнів — це багато. Але я люблю кожного з них. Діти дають енергію, дорослі - усвідомлену вдячність. Це неймовірне відчуття».

Вона також активно волонтерить. «Ми не можемо не допомагати. Це наша вдячність тим, хто захищає нас».

Плани: велика сцена попереду

Анастасія каже, що  наступного року не повернеться в X-Factor - і не тому, що не хоче, а тому, що правила шоу цього не дозволяють.

І, здається, їй це вже й не потрібно. «Я хочу рости далі. Бачу себе на міжнародній сцені. Але спершу - тут, у Латвії. Я ще не зробила всього, на що здатна».

А ще - нові пісні. Натхнення повернулося так потужно, що внутрішній світ уже проситься назовні.

Голос, який лікує

Є артисти технічні, є артистичні - а є такі, що світяться зсередини.

«Новинна хата Олега Кудріна»

*Символічно збіглися свята в ці дні. 5 грудня в Україні відзначають міжнародний День волонтера; українські волонтери – потужна сила підтримки ЗСУ. 6 грудня – День власне Збройних сил України. І тоді ж – День Святого Миколая. А саме завдяки ЗСУ, він може приходити до українських дітей зі своїми подарунками. Пам’ятаймо про це.

*Верховна Рада ухвалила бюджет на 2026 рік. Еврокомісія зі свого боку шукає можливості фінансової підтримки нашої держави для закриття дефіциту цього бюджету. Україна продовжує «дроново-ракетні санкції» щодо ВПК і експортних галузей країни-агресора, новинкою стали атаки на танкери тіньового флоту Росії.

*На фронтах збільшується кількість бойових зіткнень, не вщухають і російські атаки на цивільні об’єкти України, Путін уже прямо погрожує Європі. Такий фон створює Москва для нового кола «каруселі переговорів», яку продовжує американська адміністрація.

*В Брюсселі відбулося засідання Ради голів МЗС країн Альянсу з участю України. Генсек НАТО Марк Рютте там зазначив, що якщо «мирні переговори» затягнуться або не принесуть бажаного прогресу, найкращий спосіб «змінити розрахунки Путіна» – зробити дві речі. По-перше, забезпечити, щоб Росія розуміла: швидкий і стабільний потік допомоги Україні триватиме. По-друге, гарантувати, щоб економічні санкції залишалися максимально ефективними і завдавали суттєвого впливу на російську економіку.

*У своєму ексклюзивному коментарі нам український політолог, доктор політичних наук Петро Олещук констатував, що ситуація з «мирним планом», який нині просуває Білий дім непроста, оскільки за його основу були взяті російські пропозиції. Наш експерт зокрема розповів про те, що заважає Європі в нинішній ситуації більш енергійно вплинути на переговірний процес; якою є нинішня мета країни-агресора в підтриманні «мирних переговорів» будь-що; а також – якими є ризики російської атаки на Європу загалом та країни Балтії зокрема.

*Розглянули короткі списки літературної премії «Книга року ВВС» в номінаціях «Есеїстика» та «Дитяча книга». В жанрі «Есеїстика» – це книга Ольги Карі «Твоє, моє, нічиє та інше», уважний жіночий погляд на наше радянське буття, природнє середовище homo sovieticus. Це також робота «Списки» воєнного документаліста, поета Мирослава Лаюка, в якій він складає свій список втрат та досвіду великої війни. Роздуми Артема Чапая «Не народжені для війни» – відвертий опис становлення авторського погляду на життя та війну: від давнього пацифізму до рішучого вступу в ЗСУ з початком великої війни.

*В списку «Дитячої книги року ВВС» – ілюстрована математична казка «Був собі Один» Альони Шинкаренко. Дві авторки Катя Штанко та Галина Ткачук раніше вже були лавреатками «Книги року ВВС». Тепер номінований другий роман Штанко «Вершники дощу» та повість Ткачук «Котулаки і цвіт папороті». Також до шорт-листа увійшли книги «Дитина з мішка» Івана Андрусяка та «Космотато» Вікторії Задорської. Це все – хороші подарунки та День Святого Миколая.

Raidījums, kurā dzirdēsiet daudz noderīgas informācijas: notrauksim putekļus no seniem padomiem, soda vienības ceļu satiksmē, veidosim jaunu latviešu vārdu, stāsts par kādu vietu Latvijā, aktīva komunikācija ar klausītāju, kāda sen nedzirdēta dziesma, iesūtītie joki, "Dziesmu kaujas" balsojuma kaislības un vēl daudz visa kā...

Naktsāķis- spēcīgi un ar gaumi!!!

DZIESMU KAUJA

Tiek piedāvātas trīs dziemas, no kurām klausītāji izvēlas vienu, kuru dzirdēt kā raidījuma pēdējo dziesmu.

Spēle "ĀĶĪĢAIS ĀĶIS"

Septiņi nestandarta  jautājumi Latvijā atpazīstamai personai. Par pareizu atbildi - 3 punkti, par jautru un atjautīgu - 2 punkti. Izmantojot četrus atbilžu variantus -1 punkts, nepareiza atbilde - 0 punktu.

Sestdien, 6. decembrī, Ventspils koncertzālē "Latvija" viesosies pasaulē atzīti mūziķi, kurus saista ilgstoša radoša sadarbība, - akordeoniste Ksenija Sidorova un mandolīnas spēles virtuozs Avi Avitals - balvas Opus Klassik laureāts un ierakstu nama Deutche Grammophon mākslinieks. 

Ksenijas iepriekšējā uzstāšanās Ventspilī notika 2023. gadā koncertzāles "Latvija" ceturtās dzimšanas dienas koncertā, un, gaidot atgriešanos viņa atklāj, ka spēlēt Latvijas klausītājiem vienmēr ir notikums: Mums ir publika, kura ļoti labi visu spēj saklausīt, zina klasisko mūziku un visu, ko spēlēsim."

Sadarbība ar Avi Avitalu ilgst jau vairāk nekā desmit gadus: "Laiks skrien. Nesen mums bija kopīga jubileja, ko krāšņi atzīmējām Londonas Vigmora zālē. Domāju, ka mums abiem ļoti patīk spēlēt vienam ar otru. Pirmā programma bija balstīta folklorā un klasiskajā mūzikā, kas kaut ko aizguvusi no folkloras. Tā mēs sākām, tad pakāpeniski nonācām līdz Mocartam un daudz kam sarežģītākam. Atskaņojam arī laikmetīgo mūziku.

Tagad mūsu programma ir tik daudzpusīga, ka plānojam iekļaut visu mūsu koncertā, jo katrs koncerts mums ir kā ceļojums, kur ceļojam ne tikai pa valstīm, bet arī laikmetiem. (..)

Ja cilvēki turpina spēlēt kopā tik daudz gadu kā mēs, tad tur ir kaut kas kopīgs - kopīga attieksme pret skaņdarbu vai vispār mūziku, vai pret dzīvi. Kaut kam tur jāsakrīt. Mēs esam ļoti labi draugi gan dzīvē, gan uz skatuves, tā kā kaut kas kopīgs mums ir.