Це взагалі реально – поєднувати самоосвіту і службу в армії?

Говоримо із запрошеним гостем – військовослужбовцем з позивним «Айтівець», який розповідає про армійське дозвілля та намагання не втратити свою професійність.

Також зачіпаємо такі теми:

- працевлаштування після повернення до цивільного життя

- мотивацію під час служби

- книжки, які найбільше вплинули на героя під час великої війни

- мовне питання серед військовослужбовців

- культурна деокупація

______________________________

ТАЙМКОДИ:

0:00 Що важливо робити щодня всім українцям

0:33 Чому наш гість – айтівець і чому така тема подкасту

1:47 Що таке самоосвіта в умовах служби в армії?

7:07 Як в армії вдалося повернутися до ІТ

12:13 Самоосвіта під час служби – це розрядка?

14:40 «Я повернуся до цивільного життя з деградованими знаннями». Що робити, аби такого не було?

19:20 «Самоосвіта в армії – це підстилання соломи, на яку ти впадеш»

20:46 Чи хотів би повернутися до свого минулого життя?

26:33 Книжки, що вплинули на мотивацію

33:22 Як має відбуватися культурна деокупація тимчасово окупованих територій?

38:43 Мовне питання в армії

40:18 Фінальне питання №1. Місто (місце) сили, до якого хочеться повертатися

44:09 Фінальне питання №2. З ким попив би кави з історичних постатей?

51:26 Ведуча дякує Айтівцю, бо той витратив час свого дозвілля на запис подкасту.

Цей подкаст – прибудова до попередньої розмови про книжку «Сєверодонецьк. Репортажі з минулого» від Світлани Ославської. 

Аріф Багіров – один із героїв репортажів, краєзнавець, блогер, культурний новатор і житель Сєверодонецька. Нині – мандрівний велосипедист і медіапартизан (синоніми до слова «переселенець»). 

Говоримо з Аріфом про відбудову міста, зокрема й культурну, згадуємо битву за менталітет 2014го, уявляємо спільноти, які повертаються додому з накопиченим досвідом, рефлексуємо навколо «живого пам’ятника ностальгії».

Ця розмова – про Сєверодонецьк, його історію, міфи і стиль життя. Запросили авторку книжки "Сєверодонецьк. Репортажі з минулого" Світлану Ославську. 

Відразу відповідаємо на питання, що спантеличує – у назві книги помилки немає. Один із героїв репортажів пояснює, чому саме "Сєверодонецьк". 

Говоримо з авторкою про: 

-  історію міста, його походження 

-  спогади попередніх поколінь 

-  політичний маркер «столиці сепаратизму» 

-  географію синдрому «молодого і перспективного міста» в Україні до незалежності

Вони волонтерять, ведуть боротьбу на фронті, читають свої нові твори у сховищах, підсилюють інформаційну передову, збирають на автівки, тепловізори, дрони, бронежилети для армії, і попри все, продовжуть писати книжки, вести соціальні мережі, аби активно спілкуватися з українцями і всім світом. 

🎙Це подкаст про людей Незалежності, сильних і незламних, та 6 книг, які для нас є особливо цінними. Ми прочитали їх ще до повномасштабної війни. І зараз хочемо сказати про них те, що не вдавалося осягнути раніше. 

👥 Їхні автори або укладачі – історики, викладачі, журналісти, дослідники, музиканти, театрали. Дехто з них нині в лавах ЗСУ. Переосмислюємо такі книжки: 

🏷«Інтернат» Сергія Жадана 

🏷«Справа Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані 

🏷«Юпак» Сергія Сергійовича Сайгона 

🏷«Світлий шлях: історія одного концтабору» Станіслава Асєєва 

🫂 #мандрівна_бібліотека

Це продовження розмови про книгу «Як ми втрачали Донбас». Її написали журналіст із Донецька Денис Казанський та його колега з Луганська Марина Воротинцева. 

Перед нами бачення нової історії Донбасу з чіткими відповідями й аргументами, чому на воєнній карті ООС частини Луганської й Донецької областей помічені кольором окупації. 

Говорять про книгу троє бібліотекарів, поділивши розмову на декілька основних складових – мову, інформаційну війну і міркування, що буде далі.

Таймкоди: 

0:00 – замість вступу відразу до справи: бум чорних технологій пропаганди

6:00 – ефект луна-камери нікуди не подівся. Що з цим робити далі?

9:30 – конспірологія зі сланцевим газом 

12:54 – Сіверськодонецький з’їзд сепаратистів 2004го

20:06 – серед причин війни – несформований емоційний інтелект (насипаємо понять із психології). 

20:33 – як Луганськ сприймав ідею вступу в ЄС до війни? 

20:22 – війна почалася через Майдан? 

24:26 – відірваність від світу й незнання України, «краще сидіти вдома» – усе це серед причин війни. 

29:15 – що не так із терміном «регіональний патріотизм»? 

32:11 – книжка не каже, що буде далі на Донбасі. Кидаємо свої варіанти.

У березні 2014го Росія анексувала Крим, а у квітні – почала війну на Сході України. 

21 лютого 2022 року Росія визнала незаконні Л/ДНР й наділила їх «незалежністю». Наша реакція – це порушення суверенітету України та державної цілісності. 

Незадовго до шквальних подій лютого та під час загострення на кордоні записали подкаст. Об’єкт розмови – книжка «Як ми втрачали Донбас», яку написали журналісти Денис Казанський та Марина Воротинцева.

Автори з Донецька та Луганська й були очевидцями не лише тодішніх подій 2014го, а й вервечки передумов. 

І з того вийшло цілісне доповнення до новітньої історії Донбасу. І Слобожанщини, до речі. 

🎧Це перша частина розмов між трьома бібліотекарями й вона переважно про Луганськ: 

🔸Чи хотів Луганськ незалежності в 90х?

🔸Ситуація з двомовністю. 

🔸«За Союзу все працювало, а тепер розвалилося» і ще дрібка міфотворчості. 

🔸Донбаська луна-камера в медіапросторі. 

🔸Сіверськодонецький з’їзд сепаратистів 2004 року.

🔸Що буде далі? Чи погоджуємося з авторами книжки?

Чорнобиль сьогодні – це різні маршрути. Часто туристичні. Дуже часто сталкерські. Думаємо, що є сенс говорити про Чорнобиль як певну субкультуру.

Цей подкаст до річниці найлячнішої техногенної катастрофи з набором переосмислень, інсайтів та спробою заглянути у Чорнобиль майбутнього. 

Говоримо з Оленою Гнесь, туристичним гідом у Чорнобильській зоні відчуження.

Лінія розмови:

-  Чому він популярний серед туристів? (спойлер: не лише через фільм від HBO)

-  Пандемія і туристичні потоки в Чорнобилі 

-  Чому іноземців-туристів у зоні відчуження більше, ніж самих українців?

-  Сталкери у Чорнобилі: адреналін від незаконного туризму

-  Чому деякі сталкери красунчики, а деякі – фе

-  Узаконити сталкерство – значить його «знищити»? 

-  Чорнобиль завтра: сміттєзвалище чи місце відродження?

☝️Дуже радимо вдягнути навушники. 

Пам’ятаємо й робимо все, щоб час працював на оновлення, а не занепад.

– Поговорімо про жінок?

– Залюбки!

Так і вирішили створити новий випуск подкасту LOUNGEEK. Очевидно, говоримо про жінок і їхні пекельні будні. Однак героїнями стали пані та панночки із Середньовіччя та ХІХ століття.

Наша історична вилазка стосується:

- середньовічних секс-робітниць і їхньої вірності рідному місту та його звичаям

- українок домодерного традиційного суспільства

- чаклунства жінок і його причин

- моральних якостей, якими мають володіти порядні дівчата

- правил гарного побачення і вибору женихів

- зародження кліше і нашого ставлення до стереотипів стосовно жінок