Наприкінці листопада у Росії влаштували 30-й форум Всесвітнього російського народного собору. Цей проєкт створений у 1993 році під егідою Російської православної церкви. ВРНС декларує, що вся територія «історичної Росії» повинна бути зоною її геополітичного впливу без участі будь-яких третіх країн, що Росія в нових державах повинна підтримувати проросійські політичні сили, стримувати ці держави від переорієнтації на західний світ, прагнути відновити «єдину державу», де православ’я має бути «державною ідеологією». Такі ось «мирні» ідеологічні засади цієї громадської організації.

- Шляхи Путіна несповідимі?
- Мотивації і спекуляції
- Найбільша невдача Путіна

Експерти:
- заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України (2006 – 2010 р.р.), доктор технічних наук, генерал-лейтенант Ігор Романенко;
- директор Сіверського інституту регіональних досліджень, професор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Сергій Леп’явко.

Ведучі:
Олена і Олег Головатенки.

Ірина Фаріон – українська мовознавиця, педагог, політик, громадська діячка, докторка філологічних наук, колишня народна депутатка України. На початку листопада у телевізійній програмі «Рандеву з Яніною Соколовою» вона розкритикувала російськомовних українських військових. Це викликало бурхливу реакцію у соціальних мережах: частина користувачів підтримали позицію Фаріон, інша – різко виступила проти.

- Що відомо про скандальну заяву Фаріон
- Ідентифікація Фаріон – тест для українського суспільства
- Відділити зерно від полови

Які ж уроки можемо з нього винести?

Перший. Українцям потрібно нарешті усвідомити, що мова та армія (поряд з Конституцією, державними прапором і гімном) – невід’ємні ознаки української держави.

Другий урок. Головне для нашої країни зараз – перемога над російськими окупантами.

Урок третій. Війна Росії проти України – це війна ідентичностей. Тож кожен, хто мешкає в Україні, колись має себе запитати: що робить мене українцем, а не московською діаспорою на цій землі?

Експерт: політолог з Чернігова Олександр Рись.

Ведучі: Олена і Олег Головатенки.

У Росії випустили нові підручники з історії для учнів старших класів, які повністю повторюють твердження російської пропаганди. Причому, якщо раніше у вчителів була можливість обирати навчальні програми та підручники, то відтепер навчальний процес уніфікований. Міністр освіти РФ Сергій Кравцов з цього приводу заявив:

«Це єдині освітні програми з літератури, суспільствознавства та історії. Ми сьогодні будуємо єдину суверенну систему національної освіти. Фактично ми відновлюємо єдиний освітній простір. Предмет «історія» для нас є ключовим. Ми доповнили зміст підручників, особливо підручник для 11 класу, тими фактами, які сьогодні актуальні».

- Як Росія переписує історію не вперше
- Російська пропаганда проти держав Балтії
- Навіщо Росія змінює історію?

Експерт: Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії та археології Балтійського регіону Клайпедського університету Артем Петрик.

Ведучі: Олена і Олег Головатенки.

24 жовтня на своїй сторінці у Фейсбук народний депутат України Олексій Гончаренко розмістив допис такого змісту:

«Останнім часом в Тік Тоці чую від людей дуже багато дивних заяв. Наприклад, «євреїв будуть переселяти в Україну», «в Умані платять 20 тисяч гривень євреям, а українським військовим ні». Я б на це не реагував, якщо б цієї ахінєї не було так багато. Очевидно, що це фейки, але ще й дуже схоже на російське ІПСО. Бо я знаю тільки одну дурну країну під боком, яка фіксується на євреях. Скільки разів вони вказували на те, що Зеленський єврей? Скільки путін про це згадував? Неможливо навіть порахувати. Скільки вони робили антисемітських заяв? Тому я зовсім не сумніваюсь, що такий треш вкидують саме росіяни. Будь ласка, ставтесь дуже критично до інформації».

Справді, останнім часом в мережі «Інтернет» подібних повідомлень та відео з’являється немало. Можна було б на них і не реагувати, але…

- Євреїв фейками не здивуєш
- Для нових фейків Росія використовує старі ідеї
- Ізраїльско-палестинський конфлікт: історична ретроспектива
- Антисемітські настрої в Росії

Експерт: голова єврейської громади Чернігова Олександр Чеван.

Ведучі: Олена і Олег Головатенки.

19 жовтня Верховна Рада України у першому читанні підтримала законопроєкт, згідно з яким в Україні може бути заборонена діяльність Української православної церкви (донедавна – Московського патріархату). За це рішення проголосували 267 народних депутатів, 15 нардепів висловилися проти, два – утрималися, 17 – не голосували взагалі.

Одразу ж соціальні мережі вибухнули емоційними коментарями – від однозначної підтримки такого рішення до звинувачень української влади у розпалюванні міжконфесійної ворожнечі. Що сталося насправді? Чи зникне московська церква з теренів України і коли? Давайте розбиратися:

- Рішення Верховної Ради – вимога суспільства
- Канонічні гойдалки прихильників російської церкви
- Російська церква – фронт російської пропаганди
- «Токсичність» Московського патріархату

Експерти:
- співробітник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко;
- історик, професор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Сергій Леп’явко;
- релігієзнавиця Ольга Гейда (Чернігів, Україна).

Ведучі:
Олена і Олег Головатенки.

Балто-Чорноморський Союз, Балто-Чорноморська вісь, Міжмор’я, Інтермаріум – всі ці проєкти інтеграції країн Центральної та Східної Європи зародилися ще понад сто років тому. Проте за останні кілька років ці, як могло здаватися, суто гіпотетичні концепції, почали отримувати реальний зміст, що проявився не тільки в деклараціях, але й у справах. Так, у 2020 році Україна, Польща та Литва домовилися про партнерство у форматі Люблінського трикутника. Вже через півтора роки, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, саме Польща та країни Балтії стали найбільш відданими союзниками Києва, надавши найбільше військової та гуманітарної допомоги пропорційно своїм ВВП. На тлі відносної нерішучості країн Західної Європи та міжнародних організацій здавалося, що Балто-Чорноморський регіон може стати новим центром сили, який буде руйнувати агресивні плани Москви. Та минуло півтора року великої війни і між союзниками почали виникати протиріччя.

- Зона особливої співпраці замість “буфера”
- Додаткова конструкція всередині НАТО та ЄС
- Дипломатичний конфлікт між Україною та Польщею: хрест на Балто-Чорноморському Союзі?
- Хто претендує на роль лідера потенційного альянсу?

Експерти:
- колишній міністр праці Польщі Пьотр Кульпа;
- експерт Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Дмитро Левусь.

24 червня у Росії відбулися події, які досі не отримали однозначного та вичерпного трактування. Ледь не стало реальністю те, що впродовж останніх півтора року змальовували у своїх прогнозах політологи, коли говорили про можливі наслідки невдалого для Кремля вторгнення в Україну: військовий заколот, усунення авторитарного лідера від влади, початок громадянської війни, – все те, що в історії вже траплялося з Росією після воєнної поразки. Проте мало хто очікував, що путінська силова вертикаль розсиплеться як картковий будинок від першого поштовху, а відбудеться це ще до того, як поразка в Україні стане доконаним фактом. Фінальний акт драми 24 червня став ще більшою несподіванкою – перед самою кульмінацією колони, що прямували на Москву, просто розвернулися. Рідкісний випадок в історії, коли режиму вдалося домовитися з “заколотом”. Чи означає це, що неминучу розв’язку лише відтермінували, чи влада у Кремлі справді міцна, а так званий “похід на Москву” був лише виставою?

- “Злочин без покарання”: наслідки “бунту” 24 червня
- “Ядерний слід”: виступ “Вагнера” – бунт однієї з “веж Кремля”?
- “Громадянська війна”: хибні паралелі з 1917 роком
- “Елітарна Смута” замість “революції знизу”

Експерт: Олексій Кущ – економічний та політичний експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”.
Ведучі: Олена і Олег Головатенки.

6 червня 2023 року увійде в історію як чорний день не лише для України, але і для Європи та цілого світу. Підрив російськими окупантами греблі Каховської гідроелектростанції – жахливий злочин, що вже призвів і призведе у майбутньому до наслідків, масштаб яких нині важко не тільки оцінити, а й осягнути. Затоплення населених пунктів і природоохоронних територій, унаслідок чого – загибель цивільних людей, вимирання флори та фауни, знищення майна, – це лише перший етап катастрофи. Другий – це довготермінові наслідки осушення Каховського водосховища: позбавлення сотень тисяч людей доступу до водопостачання, перетворення на пустелю родючих сільськогосподарських угідь. Цим злочином Кремль перетнув ще одну межу: від погроз техногенними катастрофами перейшов до дій. Не менше занепокоєння викликає те, що цивілізований світ, схоже, поки не знайшов чим відповісти Росії на це підняття ставок.

- Знищення екосистеми та економіки: як розрахувати збитки від рукотворної техногенної катастрофи?
- Стриманість чи безпорадність? Реакція світу на злочин Кремль
- “Демократичні системи стали заручниками демократії”
- Контрнаступ ЗСУ: чи спрацює російська тактика “випаленої землі”?

Експерти:
- Директорка Центру екологічного консалтингу та аудиту (ЕКА) Оксана Волоско-Демків;
- український радіожурналіст Павло Новіков, Radio NV;
- литовський військовий експерт і політолог, колишній депутат парламенту Литви Альвідас Медалінскас.

Ведучі: Олена і Олег Головатенки.

Впродовж кількох останніх місяців, запланований український контрнаступ залишається однією з головних тем для обговорення. Операція, яку анонсували як “весняний наступ”, переноситься на літо. Проте кінець весни також виявився багатим на події: у травні невідомі безпілотники двічі залітали до Москви, одного разу підсмаливши сам Кремль, російські добровольці навідувалися в гості до “Бєлгородської Народної Республіки”, а київська ППО знищила всі запущені по столиці України аналоговнєтні “Кинджали”. Вочевидь, ми спостерігаємо наближення подій до певної кульмінації. Чи не є це враження оманливим, та чи може розчарування «наступом» призвести до зменшення підтримки України Заходом?

- “Великий наступ” РФ провалився. Ініціатива в руках України?
- “Перегріта тема”: анонси, що зіграли поганий жарт з військовими
- “Війна – це дорога обману”
- Безпілотники на Рубльовці та “Бєлгородська Народна Республіка”: психологічні операції чи розтягування ворожих сил?
- “Останній шанс”. Чи ризикує Україна втратити військову підтримку?

Експерти:
- офіцер Сил спеціальних операцій Литви у відставці, психолог Аурімас Навіс;
- український військовий експерт та історик Михайло Жирохов.

Ведучі: Олена і Олег Головатенки.

Факти ЛРТ. Україна. Головний російський імперський міф: Як Україна прощається з 9 травня та страхом перед Кремлем

8-го і 9-го травня світ відзначив Дні пам’яті та примирення, пов’язані з річницею закінчення Другої світової війни у Європі. Ці дати вже не можуть сприйматися так, як раніше: другий рік поспіль на наших очах розгортається найбільша за масштабом після 1945-го року війна на Європейському континенті, яку розв’язала Росія. Для Кремля 9 травня – сакральна дата. Торік світ із завмиранням чекав військового параду у Москві, виступу кремлівського диктатора, під час якого, як віщували експерти, могли пролунати нові погрози, включно з ядерними, на адресу України та країн Заходу; могли бути озвучені рішення, що призвели б чергової ескалації війни. Цьогоріч настрої були іншими: скоріше у Москві на 9 травня чекали з острахом, пам’ятаючи про нещодавній удар безпілотниками по Кремлю.

-Червоний мак замість георгіївської стрічки: українці відмовляються від радянського культу “победы”
-Основоположний імперський міф Кремля
-Рашизм = нацизм?
-День перемоги, День Європи чи День УПА – якою має бути українська пам’ять про закінчення Другої світової?
-Путін вже не страшний: 9 травня торік і цього року

Експерти:
-Литовський фотохудожник Юозас Валюшайтіс.
-Український історик, депутат Верховної Ради України Володимир В’ятрович

Ведучі: Олена і Олег Головатенки

Статті з циклу «Факти ЛРТ. Украïна» публікуються в рамках міжнародної програми MediaFit, що фінансується Європейським Союзом, для підвищення інформаційної стійкості регіонів України. Вміст матеріалу є виключною відповідальністю ЛРТ та авторів і не обов'язково відображає думку Європейського Союзу.