В оповіданні «Не до пари», тітка розповідає про свою небогу сироту Параску, яку вона виховала й навчила всього, що сама знала. Коли прийшов час, Параска закохалась у молодого парубка Семена Палія, на що тітка відреагувала негативно й відмовляла її виходити за нього заміж. Але: "... душа її, як той метелик до вогню — не одженеш, не зупиниш."

"А Семен Палій той був на все село чудний та дивний. Багатир був, а жив, як убогі люди живуть."

Він є предтечею селянських демократів, його образ привертав увагу також виявом нових подружніх критеріїв. Не лише врода і вдача, не тільки моральна чистота, а й розум, здатність глибше мислити, ніж інші, становить для нього жіночий ідеал. Лише повна гармонія всіх виявів людської особистості може дати справжнє подружнє щастя − такий лейтмотив оповідання.