Парадокси, загадки і просто несподіванки у стосунках англомовних виконавців з французьким шансоном
Починаючи з американця Сіднея Беше, який просто марив Францією і написав мелодію, що безліч разів потрапляла до різноманітних французьких збірок, хоча не був до того у самій Франції. Через роки потому він таки потрапив на французьку землю і залишився там, але ж то було потім…
А хіба не варто подиву , як «запав» на той самий шансон батько панк-року Іггі Поп? «Запав» так, що на старості літ ( хоча де та старість у Іггі?) зрадив панку з шансоном багатократно, навіть не на один альбом…
Француз Тома Дютрона, на відміну від свого «зіркового» батечка Жака Дютрона, навпаки, тягнувся до Америки. І з того вийшло теж дещо вельми цікаве…
Або от Дастінг Спрінгфілд, Девід Боуі, не кажучи вже про брутального бороданя Біллі Гіббонса із ZZ Top. Де вони і де шансон, скажімо в особі Жака Бреля? Не поспішайте, ліпше послухайте дещо із призабутого, а дещо, можливо, з нечутого вами…
І це ми ще не згадали про легендарного Мік Харві з Badseeds. Так як він «запав» на шансон, зокрема, на СержаГейнсбура, точно ніхто не «запав». Це варто відчути.
Відчуйте разом з нами.
Ну й на завершення буде зовсім вже екзотика: металева версія шансону з оперним вокалом та цікавий сюрпризвід американського та канадського рокерів з акордеоном…
Ну, і так, ніби між іншим, заглянемо на «Сто років потому», перевірити чи є там «Квіти зла»…
Традиційно записали подкаст Олександр Харченко та Володимир Радченко, змонтував традиційно талановито Роман Храбров…
Слухайте нас – не переслухаєте!