Психотерапевтична п'ятихвилинка

Сьогодні поговоримо про явище, знайоме багатьом, — емоційну пам’ять. Це особливий тип пам’яті, що зберігає не тільки факти чи події, але й пов’язані з ними емоційні переживання. Вона виникає тоді, коли досвід має емоційне забарвлення — як позитивне, так і негативне — і залишає помітний слід у нашій психіці.

Емоційна пам’ять формується на основі важливих моментів життя: радості, болю, любові, утрати, тривоги. На відміну від звичайних спогадів, вона викликає яскраву емоційну реакцію, часто незалежно від нашого бажання. Це своєрідне накладення минулих почуттів на теперішню реальність.

Українські міста потерпають від нічних обстрілів. Ночі, проведені в укриттях, коридорах і чатах, щоб підтримати близьких, відбирають будь-яку можливість відпочинку й відновлення. Проте життя не зупинити. Ранок вимагає повернення до роботи й побуту, бути батьками та друзями, піклуватися про дітей і хатніх улюбленців. Одно слово, жити. Як підтримати себе після безсонної тривожної ночі? Сьогодні поговоримо про це.

Бувають ситуації, коли звернення навіть до компетентного фахівця не приносить сподіваного ефекту. Але не завжди річ у діях саме психолога. Часом той, хто звертається, справді не готовий до психотерапевтичного процесу.

Є випадки, коли допомога фахівця виявляється малоефективною або взагалі не дає результату. Сьогодні поговоримо про тих клієнтів психолога або психотерапевта, для яких зустрічі з фахівцем із ментального здоров’я точно не будуть ефективними — принаймні до моменту, поки вони не змінять свого ставлення.

Термін «цифрова деменція» 2012 року запропонував німецький нейробіолог, психіатр і письменник Манфред Шпіцер. Ним позначають негативний вплив цифрових технологій на когнітивні функції людини: пам’ять, увагу, концентрацію, швидкість мислення та реакції. Доведено, що часте та неконтрольоване використання смартфонів, планшетів і комп’ютерів поступово послаблює наш інтелектуальний потенціал.

Є два стани, які на перший погляд дуже схожі між собою, проте один із них — природна реакція, а інший потребує звернення до фахівця з ментального здоров’я. Сьогодні будемо розбиратися, чим та як відрізняються сум і депресія.

Уявіть ситуацію: ви щойно познайомилися з людиною, у вас перше чи друге побачення, але замість легкого спілкування на нейтральні теми ви чуєте щось дуже особисте. Наприклад: «У мене було важке дитинство», «колишня зрадила з найкращим другом», «я досі лікуюся від депресії після розлучення»…

На перший погляд, це звучить щиро та емоційно. Але водночас виникають внутрішня тривога та відчуття, що такі розмови більше схожі на сеанс у психотерапевта, ніж на діалог двох рівноцінних учасників спілкування.

Якщо ви пригадуєте такий досвід, цілком можливо, що це був флудлайтинг (від англ. floodlight — «прожектор») — поведінка, коли людина на ранніх етапах знайомства просто-таки засліплює вас потоком інтимних зізнань.

Це відчуття знайоме багатьом: коли ми вже відчуваємо іншого, перш ніж зрозуміти самих себе; коли емоції людини поряд лунають гучніше, ніж наші. Ідеться про феномен гіперемпатії. Про нього й поговоримо сьогодні.

Уявіть: погода змінюється — і ви вже чекаєте, що ось-ось з’явиться головний біль. Або чуєте про такий феномен від оточення. До вечора це справді стається. Але науково доведено: прямої залежності між погодними змінами й виникненням головного болю немає. Чому ж ви відчуваєте біль? Тому що чекали на нього. Це явище має назву «ефект ноцебо». І про нього поговоримо сьогодні.

Чи відчували ви коли-небудь, як слово «дякую» залишає по собі неприємний осад і порожнечу? Ніби це не щира вдячність, а невидимі кайдани. Люди всміхаються, кивають, кажуть: «Ви так виручили нас, так допомогли. Дякуємо вам», — а ви йдете з неприємним відчуттям. Придивіться уважніше: можливо, ви стали жертвою токсичної вдячності. Про неї і поговоримо сьогодні.

У нашому оточенні можна знайти людей , яким майже ніколи не вистачає часу на себе. І відбувається це через те, що усі сили йдуть на турботу про рідних різних поколінь: маленьких дітей, літніх батьків, хворих родичів. Таких людей називають представниками покоління сендвіч.