Після серії протестів у Салтівському районі Харкова припинив роботу так званий медцентр, на який мешканці скаржилися через порушення громадського порядку й підозрілу діяльність. До безстрокової акції приєдналися місцева громада, ветерани та молодіжні рухи.

У цій розмові з головою Ветеранського корпусу Харківщини говорили про те, як ветеранські спільноти сьогодні втручаються у проблеми міста; чому харків’яни звернулися саме до ветеранів; де проходить межа між громадським тиском і «вуличним правосуддям». Також розмовляли про нову роль ветеранських організацій у суспільстві — від підтримки побратимів і родин полеглих до формування культури пам’яті та відповідальності в місті; чи справді військовослужбовці нині стають прообразом нової української еліти та як це змінює Харків.

Вероніка Янович, дружина загиблого в січні 2026 року білоруського добровольця Олексія Лазарєва, який служив у полку імені Кастуся Калиновського, прагне домогтися права на присудження звання Героя України іноземним добровольцям, які віддали життя за свободу країни. Відповідну петицію вона зареєструвала першого травня на сайті електронних петицій Президента України.

На її переконання, ідеться не про привілеї, а про справедливість і рівність для усіх, хто став на захист України. Законопроєкт, який мав би врегулювати це питання, унесли до парламенту ще 2022 року, однак досі не розглянули. Як Вероніка Янович намагається привернути увагу до цієї ініціативи, чому її чоловік ухвалив рішення воювати за незалежність України та чому це питання важливе для родин полеглих іноземних добровольців — про це говорили в етері Радіо «Накипіло».

Харківський адвокат, військовослужбовець і громадський діяч Ігор Черняк, який із перших днів повномасштабного вторгнення служить у Збройних Силах України, заявив про намір через суд домагатися відновлення свого адвокатського свідоцтва. За його словами, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області зупинила його право на професійну діяльність через несплату членських внесків і непроходження підвищення кваліфікації. Сам Черняк уважає це рішення незаконним і переконаний, що норми законодавства трактовано неправильно.

Коментуючи виданню Kharkiv Today ситуацію, у якій опинився пан Черняк, голова Ради адвокатів Харківської області Вікторія Гайворонська пояснила: мобілізовані адвокати можуть призупинити свою діяльність на час служби, подавши відповідну заяву, що звільняє їх від сплати внесків і проходження обов’язкового навчання. Чому Ігор Черняк не скористався цією процедурою, які аргументи готує для суду та чи є схожі випадки серед інших мобілізованих адвокатів — про це в етері Радіо «Накипіло» говорили з паном Черняком.

«Нам нікуди повертатися» — так, зітхаючи, жителі Вовчанська говорять про ситуацію, у якій опинилися, після того як російська армія зруйнувала будинки, школи й лікарні. Нині Вовчанськ у руїнах. У наступних випусках подкасту «Генплан: відбудова» будемо з’ясовувати, чи стала державна програма «єВідновлення» із житловими сертифікатами доступною для людей, які втратили квартири й будинки у Вовчанській громаді.

«Місто-примара», «місто-пустеля» — такі художні образи добирають журналісти українських та міжнародних видань, описуючи Вовчанськ. Уже два роки російські війська артилерією та безпілотниками стирають це місто із землі. Через відсутність уцілілих кварталів українські захисники розбудували мережу глибоких фортифікаційних укриттів, щоб витримувати масовані атаки й далі чинити опір.

До повномасштабного вторгнення у Вовчанську проживало приблизно 18 тисяч людей. Якщо говорити про всю громаду, то вдвічі більше. Переважна більшість жителів евакуювалася одразу після першого повного звільнення Вовчанська українськими Силами оборони у вересні 2022 року.

Друга хвиля евакуації мирного населення з міста розпочалася 10 травня 2024 року, коли на світанку росіяни пішли в новий наступ на Вовчанськ. Поліція, влада, ДСНС і волонтери терміново вивозили людей із-під обстрілів. Тоді евакуювали чотирьох із половиною тисяч жителів.

Два роки жителі Вовчанська живуть у статусі переселенців. Два роки в гуртожитках, шелтерах і винайманих квартирах. Два роки в підвішеному стані невідомості: де житимуть далі? Що буде з їхнім рідним містом після завершення активної фази повномасштабної війни? Чи зможуть усі вовчанці отримати нові квартири й будинки замість зруйнованих за сертифікатами державної програми «єВідновлення»?

Як сказала сьогоднішня гостя «Генплану», голова громадської організації «За відбудову Вовчанщини», зооволонтерка й кандидатка наук із державного управління Жанна Писаренко, житлове питання для її земляків залишається номером один.

Про майбутнє таких зруйнованих міст, як Вовчанськ і Куп’янськ, розмірковував начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.

Вас вітає «Музичне бу-бу-бу»!

Сьогодні в нас дуже крутий гість — волонтер і музикант багатьох харківських гуртів Стас Кононов. Віднедавна Стас — офіційний басист та учасник гурту «Жадан і Собаки».

Говорили про Крим, з якого Стас родом, про Харків, про музику, «Оркестр Че», Pur: Pur, сольні проєкти разом із Олегом Кадановим, про війну та багато іншого.

Усім приємного бу-бу-бу!

Церемонія нагородження всеукраїнською премією «Генерація Ніка» відбувається у Харкові 19 травня — у день народження Вероніки Кожушко, мисткині, художниці й поетки, яка загинула влітку 2024 року внаслідок російського ракетного удару.

Цьогорічне вручення — друге. Премію присуджують українським художникам і літераторам віком від 16 до 21 року за творчий дух неспокою, сміливість і небайдужість у двох категоріях: літературі й мистецтві.

Як минає церемонія нагородження премією «Генерація Ніка» — у прямому ввімкненні в етер Радіо «Накипіло» розповіла авторка й ведуча денної програми та новин на Радіо «Накипіло», а також журналістка Медіа «Накипіло» Аліка Піхтерева.

12 травня 2026 року Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди в Сковородинівці зазнав атаки російського дрона «Молнія»: той пошкодив захисне укриття. За чотири роки до того по музею ударили ракетою, унаслідок чого він згорів ущент.

7 квітня 2026 року внаслідок атаки дронами повністю знищено садибу Донців-Захаржевських — памʼятку архітектури першої чверті ХІХ століття у селищі Великий Бурлук. Це далеко не повний список знищених та пошкоджених об’єктів культурної спадщини на Харківщині. За даними Міністерства культури, станом на початок травня 2026 року в Харківській області зруйновано 353 пам’ятки — найбільше серед усіх регіонів України.

Але росія не тільки фізично знищує культурну спадщину України: окупанти привласнюють її та намагаються змінити сенси. Як це відбувається? Як протидіяти цьому? Як змусити країну-агресорку відповісти за свої дії? Про це в програмі «Накипіло з Філіппом Диканем» поговорили з Дариною Підгорною, юристкою Товариства Рафаеля Лемкіна й фахівчинею з питань захисту та збереження культурної спадщини під час збройного конфлікту.

Минулого понеділка, 11 травня, міський голова Харкова Ігор Терехов звільнив свого заступника Дмитра Липового, який також обіймав посаду директора департаменту будівництва та шляхового господарства. Наразі обов’язки керівника цього департаменту виконує Руслан Грецький.

Липового звільнили нібито за власним бажанням — саме так зазначено в розпорядженні очільника міста від 11 травня. До посадовця, який у міськраді відповідав за розвиток транспортної інфраструктури Харкова, а також за будівництво й ремонт доріг, упродовж тривалого часу виникало чимало запитань у журналістів-розслідувачів антикорупційних видань.

Журналісти видання «Наші гроші» писали про те, що харківська влада замість закупівлі нових трамваїв витрачає бюджетні мільйони на оренду старих вагонів у приватних компаній. За їхніми даними, у 2022–2026 роках місто перерахувало 13,8 мільйона гривень приватним компаніям, пов’язаним із оточенням заступника мера Дмитра Липового. Саме Липовий упродовж багатьох років курував транспортну сферу міста: раніше він очолював Салтівське трамвайне депо та Тролейбусне депо № 2.

У Харківському антикорупційному центрі раніше з’ясували, що три фірми впродовж 15 років отримували гроші за оренду старих вагонів і не тільки. Місто також купувало в них уживані празькі вагони й оплачувало ремонти. Загальна сума цих контрактів перевищує 300 мільйонів гривень. Усі компанії, яким перераховували кошти, пов’язані з керівництвом трамвайного депо й заступником харківського міського голови Дмитром Липовим.

Чи вивчали матеріали, оприлюднені ХАЦ, у правоохоронних органах? І чи означає звільнення Дмитра Липового, що схему наживання на старих чеських трамваях буде зламано? Про це говорили зі співзасновником ГО «Харківський антикорупційний центр» та економістом Євгеном Лісічкіним.

Минулого тижня, 14 травня, у Харківській міській раді відбувалися обшуки. У Службі безпеки України підтвердили, що слідчі дії проводили в департаменті цифрової трансформації, який, зокрема, відповідає за Картку харків’янина. Міський голова Харкова Ігор Терехов заявив про намір провести внутрішнє розслідування і запевнив, що недоторканних у міськраді немає.

Того самого дня стало відомо, що очільник міста звільнив свого заступника Дмитра Липового після його заяви про звільнення за власним бажанням. Однак справжня причина цього рішення наразі невідома.

На початку березня обшуки також відбулися у департаменті житлово-комунального господарства, де першу заступницю директора департаменту підозрюють у вимаганні відкатів від забудовників, які вона називала «апельсинами».

Чи можуть обшуки в міськраді бути «політичним переслідуванням» міського голови, який останнім часом активно просуває себе в усеукраїнському інформаційному просторі як голова Асоціації прифронтових міст та громад? Від кого надходили, так би мовити, «сигнали» до Терехова? І чи зберігає він стійкі позиції у провладній вертикалі? Про це міркували в етері Радіо «Накипіло». На зв’язку зі студією був політолог Антон Авксентьєв.

Продовжуємо цикл етерів із психологинею і травмопедагогинею Наталкою Пересипкіною, присвячених роботі із втратою і травмою. Сьогодні говорили про «4 завдання горювання» — поняття, що дають людині у втраті розуміння, із чим вона стикнулася, де шукати полегшення і як пристосовуватися до подальшого життя.

Ми говорили про те, як умістити в собі горе й навчитися з ним співіснувати. Розкривали, із чого складається горе з погляду психології, а також шукали дієві механізми проживання втрати.