Киянка Ніна Гаєвська - перша в Україні тренерка із методу самозахисту Wen-Do.

Wen-Do — це форма мистецтва самозахисту для жінок, розроблена Недом і Енн Пейдж, подружньою парою з Торонто, Назва поєднує в собі скорочення слова «жінки» з японським словом Dō , що означає «шлях». Заняття Wen-Do зосереджені на сценаріях, з якими часто стикаються жінки, наприклад, зґвалтування та домашнє насилля. Заняття не передбачають жодного фізичного контакту, якщо учень не готовий і не хоче. Wen-Do також включає в себе феміністичну складову. За методикою Wen-Do кожна жінка може себе захистити, незалежно від того, в якому вона перебуває фізичному стані. Тут важливо собі довіряти.

Ніна стала першою українськомовною жінкою, яка опанувала цю методику, привезла її в Україну та почала популяризувати.

Фото: instagram.com/gaevska_nina

Жінка, як вона є: Люссі Хоббс - перша в світі дантистка by https://radiopershe.com

Українська художниця-керамістка Вікторія Белявська розробила інклюзивні тарілки для людей, які їдять однією рукою.

Фото: instagram.com/belyavska_viktoriya

Американську письменницю Анну Кетрін Грін називають" матір'ю детективної новели".

Вона розробила детективну серію, надала класичну форму детективам, створила такі детективні тропи:

- стару діву Амелію, прототип міс Марпл;

- дівчинку-детектива в образі Вайолет Стрендж, яка дебютує у розслідуванні (в мене схожа героїня - не дівчинка, але дебютантка Марго Перехрист з детективної трилогії);

- мертві тіла в бібліотеках та інших несподіваних місцях;

- газетні вирізки як доказ;

- дізнання коронера та експертів

Джейн Морріс - британська натурниця та вишивальниця, втілення ідеалу краси прерафаелітів.

Про програму «Безпечна Львівщина», про фінансування Сил оборони, Забезпечення готовності систем оповіщення і зв’язку цивільного захисту області, Облаштування споруд цивільного захисту (укриття тощо) та забезпечення функціонування пунктів управління цивільного захисту області, протидію тероризму та забезпечення кібербезпеки у Львівській області про це та не тільки в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше говорили з Валеріє Риб'яком - начальником відділу оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Департаменту з питань цивільного захисту ЛОВА

Чи важливо їсти перші страви? Розповіла дієтологиня Яна Михалевська by https://radiopershe.com

Воздух, жизнь, дурак, время і любезний. Здвалося б, ми маємо зараз продовжити про те, як замінити ці слова питомо українськими. Але я вас здивую. Ці слова ми сприймаємо як росіянізми, та ця лексика побутувала в Україні задовго до поширення на наших теренах російської мови. Вона була органiчним надбанням як староукраїнської книжної традицiї, так і народнорозмовної практики.

Бедро, брюхо, бодрий, будто, везде, вещ, время, воздух «повітря», всегда, втóрий, год «рiк», гóрод «мiсто», деньги, дурак, дѣланiе, если, желати, жолудок, жизнь, звѣзда, или, источник, каждый, когда, куда, ложь, любезний, лѣкарство, лучче, мысль, много, нелзя, нужний, облак, первий, побѣда, пожар, покой, польза, помощь, пословица, послѣ, совѣт, сюда, телѣга, тишина, туда, тыква, ум, хотя «хоча», язык «мова» - це слова, що їх уживав Григорій Сковорода, найосвiченiший українець XVIII ст. То ж вони аж ніяк не російські.

Майже всі наведені слова — питомого слов’янського походження. Вони функціонували і в старослов’янськiй (пiзнiше — церковнослов’янськiй), i в давньоруськiй мовах. Більшість із них широко вживалися в староукраїнськiй лiтературнiй мовi XVI–XVII ст. У XVIII ст. ця лексика засвідчена в пам’ятках дiлової та народнорозмовної мови, лiкарських і господарських порадниках, текстах Івана Некрашевича, а також у мовi селян — персонажiв iнтермедiй.

Органiчнiсть цієї лексики для української мови пiдтверджується тим, що вона побутує в народних говірках: нижньонаддніпрянських, схiднослобожанських, подiльських, бойкiвських, гуцульських, буковинських, захiднополiських тощо. У селах і досі чуємо: «Діду, скільки вам год?», «Приписала лікарства од жолудка», «І кажде спішить улізти первим». І це зовсім не суржикізми! Це питомі слова, що їх передавали з діда-прадіда, вiд поколiння до поколiння.

І щоб ви не мали сумнівів у моїх словах, обіцяю наступного разу зібрати докази у класиків української літератури: з ними не посперечаєшся!

Цьогоріч Всеукраїнський радіодиктант єдності, який відбувається традиційно до Дня української писемності та мови, об’єднав українців задовго до самого дня проведення. А все тому, що авторкою тексту Радіодиктанту – 2024 стала письменниця Оксана Забужко. Читатиме його поет, нині військовий, Павло Вишебаба.

Соцмережами ширяться меми про «забужківський стиль» - довжелезні речення з незліченною кількістю ком, тире і двокрапок, та й сама Оксана Стефанівна підкидає дров у вогонь та піджартовує. Вона зізналася, що їй було складно працювати над текстом диктанту - на це у неї пішло аж три тижні.

"По-перше, треба вкластися в певний об'єм. По-друге, писала враховуючи, що в тексті не має бути впізнаваного "забужківського синтаксису" з довгими реченнями. І найскладніше далося останнє речення» - пояснила Оксана Забужко.

То ж що допоможе написати радіодиктант за текстом Забужко? Тільки молитва, тільки молитва – так жартують у соцмережах. А ось і її варіант (авторка Катерина Городнича)

Отче наш, підручник з української мови!

Нехай правила твої згадуються вчасно.

Нехай тире ставиться в потрібному місці,

нехай дужки будуть по ділу,

як ті, що відкривають, так і ті, що закривають.

Текст диктанту насущний дай нам вже сьогодні (якщо можна).

І прости нам помилки наші,

як і помарки та закреслення.

І не введи нас у спокусу поставити крапку передчасно,

але визволи нас від трикрапок та лапок хоча би.

В ім'я словотвору, синтаксису і пунктуації. Амінь.

Сьогодні поговоримо про кольори, якими зазвичай описують осінь: помаранчевий, оранжевий і жовтогарячий. До речі, це – різні кольори чи відтінки одного? І як, зрештою, правильно вживати назву цього кольору чи відтінку?

Отож, помаранчевий. Прикметник походить від відомого з XVIII ст. слова помаранча (італійськ. pomo arancia), яке за словотвором нагадує помідор та апельсин і разом зі словом «оранжевий» дивним чином сходить до одного арабського слова.

Тільки помаранч, помаранчевий пройшли після італійської через німецьку та польську мови, а оранжевий – через французьку та російську.

Відтак і помаранчевий, і оранжевий - слова запозичені з інших мов. Їх цілком можна вживати в українській, вони доволі поширені і всім зрозумілі.

А от прикметник "жовтогарячий" - найдавніша версія, що використовувалася в нашій мові. Традиційно в Україні вживали засвоєні з кінця XIX ст. складні позначення кольорів, які містять вказівки на вогонь, жар, — жовтогарячий (гарячий) та жовтожар (жар). І це слово найбільше відповідає фонетиці української мови. Ним можна описати не лише осінь, а й сонце, наприклад. Ось вам коротеньке нагадування про літо. Заплющте очі, якщо ви звісно, не за кермом, і послухайте та уявіть.

Вітаємо вас у чарах лісового світанку! Відчуйте свіжість нового дня, коли перші промені жовтогарячого сонця пробиваються крізь щільне гілля дерев, огортаючи ліс у тепле сяйво. Пориньте у цю атмосферу. Послухайте мелодію ранку, створену хором пернатих друзів. Відчуйте запахи свіжої трави, хвої та моху, що наповнюють повітря.

І ось тут я зупинюся, поки ми всі не забули, що літо минуло, а довкола – жовтогаряча осінь. Я щиро зичу, щоб вона була для нас переможною у всьому, адже кожна – навіть найменша – перемога наближає нас до перемоги великої.