Я вам обіцяла, що зберу докази того, що дуже багато слів, які вважаються російськими, насправді такими не є. Каждий, нужний, пожар, мисль, жизнь, польза і помощ – не росіянізми.
Майже всі наведені слова — питомого слов’янського походження. Більшість із них широко вживалися в староукраїнськiй лiтературнiй мовi. Не цуралися згаданої лексики й класики нової української літератури. Ось вам докази:
🔹 Сей Евріал був молоденький, / Так годів з дев’ятнадцять мав (І. Котляревський).
🔹 А за ним у колясі генерал, з золотими китицями на плечах, на грудях золота звізда (Г. Квітка-Основ’яненко).
🔹 Свою Україну любіть. / Любіть її… во врем’я люте… (Т. Шевченко)
🔹 Ляхи мерзли, а козаки / Грілись на пожарі (Т. Шевченко).
🔹 І возвеличимо на диво / І розум наш і наш язик... (Т. Шевченко).
🔹 Саул, не будучи дурак, / Набрав гарем собі чималий / Та й заходився царювать (Т. Шевченко)
🔹 Ходжу-блуджу по городу / Великому, великому. / Одкрив би я своє серце, / Та нікому, та нікому (П. Куліш).
🔹 От і піди ти з Колісником. Первий він чоловік на увесь гóрод, — казали заможні хазяїни-ремісники (Панас Мирний).
🔹 Зосі не сподобалася така швидка побіда над хлопцем (І. Нечуй-Левицький).
🔹 Не приймаю жадних лікарств, опріч крапель з конвалії (М. Коцюбинський).
🔹 Це було рано. Всюди панувала ще поранкова тишина (М. Коцюбинський).
🔹 В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати (Леся Українка).
🔹 Він з усього розмаху цюкнув його [ведмедя] згори в голову, аж череп розколовся надвоє, мов розбита тиква (І. Франко).
Сьогодні ми не відчуваємо браку цих слів у нашій мові, адже всі вони мають усталені нормативні відповідники. І все ж: чи варто нам відмовлятися від давньої української лексики тільки тому, що вона збереглася в російській? Подумаймо.