70-річна блогерка зі Львова Ольга Мартинишин веде блог із ніком "Баба Оля на псевдо Чех".

Вона називала себе "Рай-я". Їй подобалось називати себе «раєм». Вона мала на нозі шрам від пазурів тигра, бо в підлітком клала голову у тигрові пащі задля розваги публіки. Рая любила вечірні прогулянки на підборах й фіалковий колір. Її сучасники говорили, що вона електризувала повітря й була німфоманкою. Їй приписували шалений роман з Сосюрою. Називали німфоманкою, а її вірші — порнографією. Втім її рядки ніжні й чуттєві — в них «трава прив’ялена», «зім’ята сукня», «… м’яке волосся любого» й «вечір, що пада у безодню круком». Недаремно нинішні дослідники пишуть про неї винятково як про "уманську Сафо і Клеопатру".

"Дівчата одягаються не для хлопчиків. Вони одягаються для себе і, звісно, ​​одна для одної. Якби дівчатка одягалися для хлопчиків, вони б і ходили весь час голими". Це слова легендарної модельєрки Бетсі Джонсон, яка вважається «першопрохідником» у плані використання оригінальних матеріалів для виробництва речей.

У Львові оцифровують давні писанки.

Як відбувається процес оцифрування

Які саме писанки оцифровують

Що, де і коли можна побачити на презентації проєкту

«Українська писанка в європейському культурному просторі»

В програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською в ефірі Радіо Перше Валентина Теслюк — наукова експертка з фондової роботи із колекцією писанок, завідувачка сектору фондів Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, зберігачка фонду «Писанка» та Роксолана Разінкова — експертка з оцифрування і 3D-моделювання.

Сьогодні ми продовжимо тему катойконімів. Це – назви мешканців населених пунктів. І розпочнемо, як обіцяла раніше, з жителів Криму і Сум. Професор Пономарів казав так: Деякі філологи обстоюють слово сумці, бо воно найдавніше. Мені теж сумці звучить природніше, ніж сум'яни, але сум'яни краще, ніж сумчани. Кременчужани - це росіянізм, бо утворилося від Кременчуг, а треба від Кременчук, тому правильно кременчуківці. А як тоді українізувати назву жителів Криму? Кримці. Ця форма зафіксована ще у словнику Бориса Грінченка і стосується не тільки кримських татар: "Кримець, -мця, Житель Криму". Отже, киримли, караїми, кримчаки, українці та інші етноси, що мешкають у Криму, звуться кримці, а не кримчани.

При цьому, у жіночому роді кримці - кримка, жителька Сум - сумка. І це дійсно так, бо навіть географічні назви це підтверджують

У Сумській області є і річка Сумка. Кому не подобається - може називатися сумʼянкою за порадою професора Пономарева. А назва сіл Кримка в Джанкойському, Бердянському та Первомайському районах теж походить від назви мешканки Криму.

То ж ось правильні назви жителів українських міст

Чернігів – чернігівці Полтава – полтавці Луганськ – луганці Запоріжжя – запоріжці Дніпро – дніпровці Херсон – херсонці Миколаїв – миколаївці Черкаси – черкасці Ужгород – ужгородці Житомир - житомирці Рівне - рівенці

Івано-Франківськ – іванофранківці Тернопіль - тернопільці Суми - сумці

Сімферополь – сімферопольці Харків – харківці Київ – кияни Львів - львівʼяни

Чернівці – чернівчани Луцьк – лучани Кропивницький - кропивничани

Хмельницький – хмельничани Вінниця – вінничани Донецьк - донеччани

Одеса - одесити/одесці.

До речі, лише чверть цих катойконімів має морфологічні підстави для закінчення -чан. Також є назви, де можна утворити паралельні форми з -ян-. Але ми про це поговоримо вже наступного разу.

Сьогодні ми з’ясуємо, як правильно називати жителів українських міст.

Харківці або харків'яни, львів'яни чи львівці? Як гадаєте, що з цього відповідає правилам, а що – ні?

Коли ми говоримо про жителів різних міст України, то частенько припускаємося мовних помилок. Бо є певні правила, як утворювати назву жителів міста залежно від його назви.

То ж коли та чому ми робимо помилки? Під час насильницького зближення мов в українські катойконіми просочилися різні -чани, і з'явилися в нас кримчани, полтавчани, краматорчани, луганчани. Тоді полтавці змушені були забути про "Наталку Полтавку" свого видатного земляка Котляревського і назвати фабрику "Полтавчанкою".

Українська мова милозвучна, тому насправді найпродуктивнішим у назвах жителів є суфікс -ець (у формі чоловічого роду), зафіксований ще в XIV столітті: Полтавець - полтавка – полтавці Луганець - луганка - луганці

Краматорець - краматорка – краматорці Маріуполець - маріуполька - маріупольці

Але є закінчення і з -чани. Вони утворюються з назви тих населених пунктів, які мають суфікси -иць-, -ець-, -цьк-, -ц-, -ч-, -к-.

Вінниця – вінничани Тростянець – тростянчани Донецьк - донеччани

Чернівці – чернівчани Гадяч – гадячани Прилуки - прилучани

Однак: Калуш – калушани Золотоноша - золотоносці, а не золотоношани.

До речі, професор Олександр Пономарів вважав чужими в українській мові такі слова, як черкащани, і казав, що має бути черкасці. Замість криворожан мають бути криворіжці, а замість сумчан - сум'яни.

А жителів Харкова можна назвати і харків’янами, і харківцями. А от жителів Львова – тільки львів’янами, львівці ж – звучить зневажливо і образливо. Наступного ж разу обіцяю продовжити тему катойконімів – запам’ятайте це слово! І розпочнемо ми з жителів Сум, наприклад.

Сьогодні ми з’ясуємо: що означають слова заточитися і заточуватися.

Зоря у пустирях надвечір зажовтіє,

і вир снігів ЗАТОЧИТЬСЯ, збіжить

у темну, сонну, синю безвість, безнадійність…(Антін Павлюк).

Отож. ЗАТОЧУВАТИСЯ перен., рідко. Заходити вглиб чого-небудь; уклинюватися. Приклади:

Розливсь Дніпро й далеко заточивсь у луку розливним затоком. (Марко Вовчок)

ЗАТО́ЧУВАТИСЯ уюся, уєшся, недокон., ЗАТОЧИ́ТИСЯ, очу́ся, о́чишся, док.

Хитатися, утрачати рівновагу. Приклади:

Світ гасне в очах Гнатових, в ушах шумить, він заточується й мало не падає.... (М. Коцюбинський)

Круто повернувся [Сеспель] від саней, заточуючись від горя і голоду, пішов назад. (Ю. Збанацький)

Настуся оступилась, заточилась, захиталась, упала на канапу навзнак і зомліла. (І. Нечуй-Левицький)

розмовне. З'їжджати, сповзати вбік. Приклади:

Переплигуючи через рівчаки, заточуючись на поворотах, .. авто вмить вибігло на головний шлях. (Ю. Смолич)

Мело снiгом, сани заточувались. (Р. Андріяшик)

перен., рідко. Заходити вглиб чого-небудь; уклинюватися. Приклади:

Юрба текла, текла і раптом стала, аж в тісну робітню якийсь гурток зненацька заточивсь, відпертий натовпом. (Леся Українка)

Ось що каже про ці слова Тлумачний словник української мови. То ж уживайте їх, не цурайтеся. І достатньо відпочивайте, щоб не заточуватися від утоми, як я часом кажу про себе.

. Сьогодні у нас тема, яка зринає все частіше: «крайній» замість «останній»: чи правильно так казати?

Саме війна породила цю дилему. І прихильників та противників у такої словозаміни – певно, порівну. Отож. «Крайній» замість «останній» найчастіше вживають у війську. Військовики уникають слова «останній», бо інакше, на їхню думку, «останній раз» може стати останнім у житті, то ж вони віддають перевагу слову «крайній», щоб не наврочити.

А коли ми чуємо від не військових слово «крайній» у фразах на кшталт «хто крайній у черзі?», «крайня книжка, яку я прочитала», «моя крайня подорож до Львова», то це – вже не військовий сленг, а модна підміна понять.

Казати «крайній» у значенні «останній» — не правильно. Тобто спитати «хто крайній у черзі?» — помилка. Треба вжити «хто останній у черзі?». Адже:

📍 Останній — той, що закінчує ряд предметів, явищ, дій (протилежне слово — перший): ▪️ остання в черзі; ▪️ останній день тижня; ▪️ останній раз, коли летів літаком.

Також «останній» вказує на щось найсучасніше чи найновіше:

▪️ смартфон останнього випуску; ▪️ останні новини.

📍 Крайній — той, що скраю: крайня хата, він сидить крайнім.

А ще це слово має й інші значення: ▪️ крайній термін; ▪️ крайні заходи;

▪️ крайня межа втоми; ▪️ крайні, тобто радикальні, погляди.

➡️ У літературній мові (державне законодавство, спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, медіа) не варто послуговуватися сленгом, таке вживання ненормативне.

✔️ Отже, літературною мовою правильно казати «останній»:

▫️ Гарно сміється той, хто сміється останній!

▫️ Це моя остання програма на сьогодні.

Сьогодні ми з’ясуємо, як замінити слово «відноситися» там, де воно недоречне?

Дієслову відноситися мовці часом надають щонайширшого змісту, беручи за взірець значення російського омоніма относиться. Кажуть, наприклад, відноситися з повагою, це до тебе не відноситься, справа відноситься до питань національної безпеки, дбайливо відноситися до природи, відноситися легковажно, позитивно відноситься до запропонованого рішення, згадані події відносяться до X століття.

Але усіх цих випадках годилось би вдатися до інших варіантів:

▫️ відноситися з повагою - мати повагу; поважати (шанувати); ставитися з повагою (з пошаною)

▫️ це до тебе не відноситься - це тебе не стосується; це тебе не обходить; не до тебе річ; не про тебе йдеться

▫️ справа відноситься до питань національної безпеки - справа належить до питань національної безпеки

▫️ дбайливо відноситися до природи - дбати про природу; дбайливо ставитися до природи

▫️ відноситися легковажно - ставитися легковажно; легковажити; бути легковажним

▫️ позитивно відноситься до запропонованого рішення - схвально ставиться до запропонованого рішення

▫️ згадані події відносяться до X століття - згадані події припадають на X століття

І в сучасній літературній мові дієслово відноситися цілком доречне там, де треба передати значення «перебувати в певній відповідності, співвідношенні з чим-небудь (насамперед у математиці)», напр.:

Пропорція: a відноситься до b так само, як c відноситься до d.

А також у значенні «переміщуватися».

Човен відноситься вітром все далі від берега в море.

То ж пильнуйте, щоб вживати слова правильно.

Я повільно встаю на ноги

не чекаю від інших зиску

бо надія моя на Бога

і на мрії в старому списку

бо надія на час і працю

віра в себе - єдина сила

на одній із останніх станцій

він тримає для мене крила

він тримає для мене небо

де попереду є дорога

і, коли порахуєш ребра

то забракне йому одного

і в одному з останніх пунктів

коли я підійду до краю

він тримає мене за руку

і ніколи не відпускає

коли я забуваю спати

він вкладає мої надії

пригортає мене міцніше

і у серці тоді тепліє

він навпомацки знає, де я

я маленька його принцеса

часом, муза в його ідеях

що примножує в ньому сенси

я під шкірою і назовні

він у кожній моїй клітині

і, коли навіть місяць в повні

пам'ятає, що я - людина

він зі мною знаходить більше

я із ним більше не втрачаю

він вкладає у мене вІрші

я у нього себе вкладаю

я ступаю повільно вгору

де зерно до зерна посію

він - дорога моя зі вчора

я - на завтра його надія