Сьогодні хочу продовжити розмову про те, що корисного і доречного ми можемо почерпнути з мови Бориса Грінченка. Не думаймо, що то якась старовина і древність, насправді Борис Дмитрович вписався б у сьогодення заввиграшки. Бути сучасним – це навик, але бути доречним у всі часи – це талант. І він його мав. То ж ось вам дещиця слів самого Грінченка, вони гарно впишуться у нашу мову, замінивши цілі словосполучення. І розпочнемо з…

ПОГÓДДЯ — гарна погода, сприятливий час («Дождавшися мореплавці погоддя, розіп'яли вітрила, вийшли з Олександрійського порту і пливли скількись день щасливо» Микола Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

ПОТÉМРЯВА — похмура погода; густий туман.

РОЗЖИТВÓ — добре життя (приклад із нар.тв. «Хоч би яке там розжитво, так не хочу в прийми»).

РОЗМÓРЩУВАТИ — розгладжувати зморшки на обличчі.

САМОПИ́ХОМ — без запрошення («Дяка Богові, всі посходилися самопихом, — подумала вона. — Як би я вгадала, кого запрошувати, а кого ні!» В. Корнієнко, пер. з тв. Л. Керрола).

СЛАВÉТНИК — уславлена, відома людина, знаменитість.

ТЕЛÉПКА — дурна, нікчемна розмова.

ХРУНЬ — виборець, який продав свій голос (« — Я бачив газетярів, що в своїх газетах кидали громи на хрунів та донощиків і самі зараз же доносили ворогам про все, що діялося в їх таборі» І. Франко).

ЧИСТОБРÉХА — людина, яка вміє брехати не затинаючись («Атож, хвалько! Який же ти був чистобрех! Зроду я такого чистобреха не бачив!» Р. Доценко, пер. з тв. Ч. Діккенса).

ЩАДНИ́ЦЯ — ощадна каса («Задумала вона зібрати трохи грошенят, однести їх до міської щадниці» О. Кобилянська).

То які слова вас прийшлися до душі? Я собі беру погоддя, розморщувати і хрунь. Погодьтеся, хрунь – це просто вогонь. То ж не соромтеся, вживайте.

Сьогодні поговоримо про те, чим нам, у сучасному мовленні може бути корисною мова Бориса Грінченка. Не панікуйте, я вам нічого древнього не нав’язуватиму. Але таки нагадаю, що Борис Дмитрович — український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. І хоча помер він у далекому 1910 році, його надбання – дійсно поза часом. Він був поліглотом і самотужки вивчив сім європейських мов. Але найдужче дбав, звісно, про рідну.

Звичайно літературна мова вбирає все найкраще, що є в народних говорах, у живій розмовній мові. Проте не рідкість слова, що з якихось причин або не потрапили в літературну мову, або не закріпилися в широкому вжитку. Натомість мовці мусять удаватися до описових зворотів. Таких слів немало в 4-томному «Словарі української мови» (1907-1909), що його відредагував і доповнив власними матеріалами Борис Грінченко.

Сьогодні до вашої уваги пригоршня призабутих слів, яких нам зараз дуже бракує. Вони можуть бути помічними в сучасному мовленні, адже не мають точних однослівних синонімів.

ВИ́БАЛАКАТИ — домогтися чого-небудь розмовою, бесідою. Приклад. Кращої долі не вибалакаєш, її робити треба» Григорій Тютюнник).

ГИ́РЯ — брита голова («Бач чого гирі забажалось: кісничків»).

ГОЙНИ́ЦЯ — лікувальний засіб («Травиця-гойниця»).

ДОБРОГРÁЙ ‒ хороший музикант.

ЗАБÁРА — повільна, забарна людина, «гальмо», хто бариться.

ЗАВИ́СКА — прострочений платіж, те, що «зависло» невиконаним. ЗАТАЛÁНИТИ — придбати щось завдяки щасливому випадкові, коли поталанило.

ЗВІДНЯ́ — очна ставка, коли когось із кимось зводять для вирішення питань.

ПІДМОГТИ́СЯ — поліпшити власне матеріальне становище («Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю» писала Марко Вовчок)

ПÉРВІТКА — перша кохана дівчина, перше кохання.

То як, такі слова вам до душі? Я собі одразу взяла на замітку вибалакати і забара – дуже вони мені сподобалися, то ж буду вживати. І ви собі щось обирайте.

Час розквіту української мови у світі. Українську вивчають на всіх континентах, нею розмовляють у всіх куточках світу. І не тільки українці, а й ті іноземці, хто зацікавився нашою мовою на тлі війни. А ще українська стала доступною і в визначних місцях світу.

Українці можуть побувати на екскурсіях у десятках музеїв, галереях та на туристичних маршрутах у 44 країнах світу і прослухати екскурсії українською мовою. Їх проведуть українські актори, співаки, музейні працівники, голоси яких записали для відвідувачів у французькому Версалі, італійському Колізеї, у «Палаці Великих князів Литовських». Аудіогіди українською у визначних місцях світу почали з'являтися у 2020 році. Тоді цю ініціативу назвали «культурною дипломатію», яка мала стати м'якою силою у світі для просування української культури.

До початку повномасштабного вторгнення запрацювали 39 аудіогідів, а вже на початку 2024-го — 82. Послухати екскурсії українською можна в Європі, Азії, Австралії, на Близькому Сході, в Північній та Південній Америці. І після 24 лютого 2024 цей проєкт набув зовсім іншого значення: для мільйонів українців, які змушені були покинути країну, це стало можливістю почути рідну мову за тисячі кілометрів від дому. Та й українську почали називати мовою спротиву і боротьби.

Коли обираєш мову на іноземному сайті, де доступно з десяток варіантів, але немає української... Коли під час подорожі заходиш до музею і просиш аудіогід, а там знизують плечима: лише російський... Думаю, багатьом із нас знайоме відчуття в цей момент: наче важливість твоєї мови й твоєї країни применшують.

Дуже важливо, щоб ніхто з українців більше не мав цього відчуття, особливо нині. Це одна з причин, чому Україна працює над упровадженням українських аудіогідів у найвизначніших культурних пам’ятках: бо ми хочемо, щоб нашу мову чув увесь світ.

Але перед усім маємо спілкуватися нею ми самі. То ж шануймо рідну мову і почуємося у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ.

Він забуває своє ім'я... де залишив свої ключі

та пам'ятає, коли вона засинала на його плечі

та пам'ятає, коли вона зупинила для нього час

і там біля її вікна - поцілунок у перший раз

він забуває усі слова... усі, крім слова "люблю"

в його пам'яті вона жива... в крихкій пам'яті з кришталю

в ніжних споминах і думках.. вона знову приходить в сни

він несе її на руках... ту, що схожа так до весни

ту, що схожа так на любов... що ховалася з ним в грозу

він хотів би сховатись знов, втерти кожну її сльозу

повернути її на мить, на одну неповторну мить...

і тому він тепер щодня... все частіше й частіше спить...

він не дихає, як вона кладе голову на плече

бо чекає її у снах... і боїться.. що утече...

поруч з нею він знов хлоп'я... тільки постать одна в вікні

він забув вже своє ім'я... пам'ятає лише її...

Дороги наші латані й строкаті

де сім кіл пекла , наче на землі

навчитися б неспішно поспішати

виймавши долю з мертвої петлі

Ти хочеш у Париж? Давай, хутчіше !

Або - в Ла Скала.... Підкори весь світ !

а, інколи, потрібно тільки тиші....

щоб завтра світ.. почув нове "привіт..."

де сонце сходить... й сходить все ясніше

з роками менше й менше запитань ...

сім кіл своїх пройду.. і вам залишу

маршрут позаду пройдених вагань

і компаси чужих доріг безкраїх

поводирів , що небайдужі зрад...

вони тебе навчать як йти... по краю

стежок, що манять.. в Гетсиманський сад...

позаду - карти й пройдені дороги

та з часом вже не згубиться мета

В Якій Знайдеш.. Свою Частинку Бога

Дорогою... Завдовжки... у Життя ....

Хто знає ціну Любові?.. той дужче усіх кохав....

той втратив чимало крові.. не дихавши - надихав..

з тобою.. чи за тобою... коли ти відрікся знов....

той першим пішов з двобою.. забравши й свою любов .

Хто знає ціну Любові?.. той більше усіх втрачав....

і вірив комусь на слово.. і хто... не рубав з плеча....

той довго терпів й терпляче.. з любові усе прощав...

а потім.. прозрівши наче... побачив й твого меча .

почувши зрадливе слово.. впізнавши у ньому фальш

не повернувся знову... забрати в життя медаль

для тебе - це зайвий клопіт... що множиться як лишай..

в любові є стільки копій.... не варті вони й гроша...

є війни, в яких нікого.. ніхто не бере в полон

у когось - своя дорога... свій потяг, маршрут, вагон

і скільки б не втратив крові... це - не твоя війна

Хто знає ціну Любові.... Сплатив вже її сповна .

Ти мене не кохав...

ти мене не кохав, ну і що ж

я лежу серед трав

серед трав накрапатиме дощ

то не дощ і не сніг

то не сніг, радше сльози мої

ти також серед трав

серед трав, де ведуться бої

ти мені не писав

не писав і давно не дзвонив

я не маю підстав

я не маю підстав для вини

для вини і жалю

для вини і жалю вже не час

я любила й люблю

я люблю недолюблених нас

де цілунки крихкі

де цілунки крихкі, як кришталь

де рука до руки

до руки доторкнулась печаль

ти мене не кохав

ти кохав, мабуть, так жартома

а тепер ти лежиш

ти лежиш, де працює арта

й навіть згадки нема

ну хіба.. про дітей і про дощ

ти мене не кохав...

ти мене не кохав, ну і що ж....

Я п'ю твій чар тремтливими губами

він, мов нектар стікає по щоках

немає відстані, що виткана роками

є тільки істина, що вічна як ріка

є тільки ти - далека й неосяжна

моя, моя... а, наче й не моя...

а люди що? лиш судді і присяжні

яким так легко знищити ім'я

яким так легко кинути в болото

згубити слід від всього, що було

бо часом легше розтулити рота

аніж укотре вдарити чолом

аніж укотре вчасно промовчати

і обійняти тих, кого уже нема

тримає пам'ять нас у казематах

де світлих спогадів тепер уже катма

їх як полин складаємо в альбоми

і дивимось минулому услід

з тобою ми вже вічність, як знайомі

з тобою навпіл ділимо цей світ

яка ж ти ніжна... і яка бентежна

така глибока і дзвінка краса

така тривожна ця твоя безмежність

я п'ю твій чар й лечу у небеса

не дай мені скотитися у яму

твого розчарування й забуття

ти - світло, що розлилося між нами

я п'ю твій чар, тривалістю в життя...

Медична консультація: сумісність сколіозу/грижі і масажу

Медична консультація: звернення до ревматолога у випадку "крутить руки/ноги"