Я не переїсти за Великоднім столом, говоримо з дієтологинею Яною Михалевською by https://radiopershe.com

MISS BEATY OF UKRAINE 2024 - Маріна Міжнова у студії Радіо ПЕРШЕ by https://radiopershe.com

Впевнені, що такого ви ніколи і ніде більше не почуєте!

Зіновій Карач, ведучий Радіо ПЕРШЕ, музикант, співак, учасник "Голосу країни" вам добре відомий. А от, хто формував його музичні смаки до того, як він досягнув свідомого віку - довідаєтесь із цього унікального випуску рубрики "Автограф". Що слухає і яку музику любить мама Зіновія Карача - пані Ірина.

Вмикайте і насолоджуйтесь!

Жінка, як вона є: Ельдорадо Джонс, винахідниця глушника для літака

Жінка, як вона є: Наталія Ужвій, українська акторка

Жінка, як вона є: Олександра Грант, біловолоса художниця

Жінка, як вона є: Тамара Вишневська, акторка польського кіно українського походження

Жінка, як вона є: Ненсі Едісон, мати винахідника Томаса Едісона

Саме час розповісти вам історію, як Москва запроваджувала в Україні дерусифікацію. Ні, вам не почулося! Але звично, там, де йдеться про московитів – більше брехні, ніж правди. То ж слухайте.

УНР програла у Визвольних змаганнях, проте важливим їх наслідком стало те, що більшовики нарешті визнали: українці є окремою від росіян національністю (чого не було в Російській імперії) з власною мовою, традиціями, побутом тощо.

У березні 1921-го на Х з’їзді РКП(б) Йосиф Сталін, який вважався головним у партії знавцем національних проблем, заявив: "Українська національність існує". Але… стало очевидним, що військовим шляхом українців не упокорити – придушиш одне повстання, вибухне інше. Тоді більшовики вдалися до відомої формули: якщо певне явище не можна побороти, його слід очолити. Тільки на перший погляд здається дивним, що самі росіяни не лише ініціювали процес українізації, але й вимагали від Харкова – тогочасної столиці України – якнайшвидшого та ширшого її впровадження.

Річ у тім, що в нових повоєнних умовах Кремль прагнув розв’язати низку стратегічних завдань. Перше: створити враження в селян (а саме вони складали більшість населення України), що більшовицька влада – своя, рідна, українська.

Друге: нейтралізувати побоювання вчорашніх симпатиків УНР, пов’язані з утворенням у грудні 1922-го Радянського Союзу з центром у Москві – мовляв, ми створили не чергову Російську імперію, а братерський союз вільних держав, де кожна має недоступні раніше можливості для національного розвитку.

Третє: залучити до співпраці відомих громадських діячів, які емігрували з України. Зовсім не випадково, наприклад, у березні 1924-го Михайло Грушевський з родиною повернувся до Києва.

І, нарешті, четверте (але зовсім не останнє за значимістю): здобути симпатії українців, що мешкають у сусідніх країнах – Польщі, Чехословаччині, Угорщині, Румунії. Адже ідею світової революції ніхто не скасував, тож коли червона армія ввійде до цих країн, радянська влада матиме, на кого спиратися.

Таким був розрахунок московитів. І вони, на жаль, впоралися. Сьогодні, через понад сто років, ми воюємо за те, що й наші предки. Але настав час зрозуміти причини. Ми маємо вивчити цей урок – для ста найближчих поколінь українців. Будьмо мудрими і сміливими.

Ви розмовляєте українською? А якби хто спитав, чим же особлива наша мова, що б ви відповіли? Наприклад, можна сказати, що вона м'яка та милозвучністю. А ще – в ній багаааато синонімів. І щоб ваші аргументи на цьому не закінчилися, ділюся ще п'ятьма рисами української мови, які здивують навіть тих, хто спілкується нею все життя.

Українська може бути надзвичайно лагідною й пестливою - аж настільки, що до кожної з шести самостійних частин нашої мови грайливо приєднуються зменшувально-пестливі суфікси в неочікуваних місцях. Наприклад:

Іменник: доленька, воріженьки, столик, шухлядочка. Прикметник: близенький, синенький, лисенький. Дієслово: їстоньки, спатоньки. Прислівник: далеченько, туточки. Займенник: отакенький, аніскілечки. Числівник: двійко, п'ятірко.

Ще одна особливість: повторюваність дій — повторюваністю префіксів. Дієслова, які позначають повторювану дію (так звані ітеративні), можуть формуватися за допомогою повторювання префіксів (редуплікації): попоходити, попоробити, попоїсти, попоїздити.

До речі, дві форми майбутнього часу! У різних українських говірках побутують різні форми майбутнього часу: аналітична (буду робити) і синтетична (робитиму). Друга форма утворилася з об'єднання слів "робити" та "йму" (тобто "маю"). До речі, це те саме "йму", яке можна побачити у сполуці "не йму віри" (ще один спосіб сказати "не вірю") чи слові "обійму".

Також нашій мові характерна цікава неозначеність. Неозначені займенники в українській можуть творитися не лише банальним префіксом "хтозна-" (хтозна-де, хтозна-звідки), а й оригінальнішими казна-, бозна- чи навіть чортзна-. Усе для різних настроїв і різної невідомості. Буває, людина завіюється хтозна-де, а буває, знаєте, й чортзна-де!

А ще в нас є складені прийменники. Українські прийменники – розмаїті! Є серед них і справжні конструктори, скомпоновані з кількох частин: з-понад, з-поза, з-поперед, з-позад, з-попід. Як їх уживати? Ну, наприклад, так:

З-поза хати показався місяць, і стало видно, як з-попід вікон навсібіч розбігаються сусідські коти.

Ось вони приводи, щоб пишатися нашою мовою.