Розмова з Назарієм Ільківим - фізичним терапевтом центру Next Step Ukraine

До 26 травня у артгалереї «Зелена канапа» триватиме виставка персональної виставки Олесі Казнох «Художник в історії»

17 митців на 15 полотнах, долю, яких спробувала переписати Олеся Казнох. Художниця запропонувала кожному своєму герою – художнику і художниці - альтернативний життєвий сценарій. Фантазувала про те, що якщо було б інакше?

Яку долю запропонувала Олеся Казнох Луїзі Невельсон, Олександрі Екстер, Аршилу Горькі, Катерині Білокур, Якову Гніздовському, Тарасові Шевченкові, Олександру Богомазовову і Олександру Архипенку, Лі Краснер, Федору Кричевському, Маргіт Сельській, Олександрові Мурашко та Модестові Сосенкові, Марії Синяковій, Андрі. Ментуху, Марії Башкірцевій, Соні Делоне?

Про це в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше говорили з художницею Олесею Казнох

З 9 по 19 травня у Дзеркальній залі Львівської опери вдруге відбудеться Всеукраїнський фестиваль камерної музики «Дзеркало». Девʼять подій камерної музики. Цьогоріч фестиваль має підназву «Ілюмінації», що має стати нагадуванням про радість та диво.

Особливістю кожної з девʼяти програм буде обов’язкове виконання новітньої української музики.

Про фестиваль, програму, камерну музику в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше говорили з Миколою Гречухом - артдиректором та засновником фестивалю та Аліна Плахтієнко- керівницею піар відділу Львівської опери

У світі налічують понад 120 жестових мов і більш ніж 150 діалектів жестових мов. Україна не виключення. Про міжнародну жестову мову, про українську - радянську, про наші діалекти та суржик... Де навчають на перекладача жестової мови та чи довго вчитися. І звісно, згадали переклад Нацвідбору Євробачення.

Наталія Товчко, перекладачка жестової мови - героїня цього випуску програми #ЛЮДИ.

Особливо вітаю із тим, що вже за два місяці російська мова має повністю зникнути з ефірів.

Це сприятиме припиненню у телевізійних і радіоефірах режиму українсько-російської двомовності. 17 липня 2024 року набирає чинності пункт 6 частини 8 статті 40 закону "Про медіа", яка посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах українськомовних програм.

Відтак, вже за два місяці використання недержавної мови в ефірах допускається лише у вжитих учасниками програм сталих виразах, коротких фразах чи окремих словах. А усі виступи, інтерв'ю, коментарі, пояснення, запитання, окремі репліки тощо недержавною мовою мають бути перекладені, дубльовані або озвучені українською.

Це сприятиме припиненню у телевізійних і радіоефірах режиму українсько-російської двомовності, який, за визначенням Конституційного Суду України, не відповідає конституційному статусові української мови як єдиної державної та є порушенням права громадян на отримання інформації і послуг державною мовою.

Також за два місяці, 16 липня, для друкованих медіа місцевої сфери розповсюдження набирає чинності стаття 25 Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Нагадаю, що з 1 січня 2024 року згідно з Законом "Про медіа", телеканали та радіостанції, які мають ліцензію на загальнодержавне мовлення, повинні транслювати програми державною мовою, зокрема і фільми, не менше, ніж 90% загального часу ефіру між 7:00 і 18:00, а також між 18:00 і 22:00 год.

І зауважу, що ваше улюблене Радіо ПЕРШЕ та телеканал «ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ» мовлять виключно українською, гарною українською, без квот чи нагадувань. Будьте з нами.

Сьогодні ми з вами трохи побудемо пророками. Звісно пророкуватимемо про мову. Як гадаєте, якою буде українська, наприклад, за 200 років? І чи ми, теперішні, могли б зрозуміти мову майбутнього, зачувши її зараз? Так, це як ворожіння на кавовій гущі, але ж цікаво, погодьтеся! Гадаю, щоб відповісти на це питання, можна повернутися трохи назад. На тих же 200 із гаком років. От візьмімо, наприклад, “Енеїду” Котляревського, перший масштабний твір, написаний українською розмовною мовою, який вийшов друком у 1798 році.

“Енеїда” дає уявлення, як тоді розмовляли люди на Середній Наддніпрянщині. І мова ця, за винятком окремих слів, цілком зрозуміла й зараз:

Еней в біді, як птичка в клітці;

Запутався, мов рибка в сітці;

Терявся в думах молодець.

Якщо заглибитися в художні тексти, старші ще на 200 років, то завдання ускладнюється. Однак все одно загальний сенс досить легко зрозуміти без перекладу. Але чи означає це, що мову майбутнього ми теж зараз зрозуміли б без проблем? Зовсім ні.

Якби Котляревський почитав статті сучасної конституції України, то, можливо, у загальних рисах щось і зрозумів би, але навряд чи осягнув юридичний сенс багатьох статей, наприклад статті про “Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи”.

Що й казати про більш специфічні тексти або пости в соцмережах. За 200 років, разом з новими предметами та явищами з'явилося так багато слів, що тодішні люди могли б зрозуміти лише тексти на обмежені теми. Ба більше - ще кілька років тому навіть сучасні люди навряд чи б зрозуміли вислови на зразок: “зависла “Дія” або “добряче насипали ваті бавовни”. Отже, написане через 200 років, ми скоріше за все не зрозуміємо.

Але тут і тепер розмовляймо так, щоб розуміти один одного. І передаваймо любов до мови – з покоління в покоління.

Сьогодні розповім вам ще про низку визначних місць Європи, де ви зможете прослухати екскурсії укранською.

Наближається час відпусток і мандрів, то ж гайда занотовувати! Якщо плануєте майнути у Францію, то знайте, що український аудіогід є у Версальському палаці та у Луврі.

Широко представлена укранська і в країнх Балтії. Прослухати українською мовою можна екскурсію в Музеї окупації Латвії в Ризі. Литві українськомовний аудіогід є в Національному музеї «Палац Великих князів Литовських» у Вільнюсі. Талліннський музей лицарських орденів в Естонії теж уже має аудіогід українською. Обирали його за відгуками відвідувачів.

Також працюють аудіогіди в Музеї природознавства в Берліні і в палаці-музеї Шарлоттенбург. Прослухати екскурсію українською можна в палаці Сан-Сусі в Потсдамі.

Про Національний музей Чехії українці тепер теж слухають рідною мовою. А в Словаччині український аудіогід працює в готичному храмі Братислави, костелі Святого Мартіна.

Швейцарія та Австрія теж мають чим похвалитися. У музеї образотворчого мистецтва у швейцарському місті Базель теж є екскурсія українською. Аудіогід з'явився незадовго після початку повномасштабного вторгнення, у липні 2022 року.

У художній галереї «Альбертіна» у Відні українською розкажуть про роботи Моне, Ренуара, Пікассо, Шагала, Матісса, Мунка та інших видатних митців. Українці можуть почути рідну мову і під час відвідування музею імператриці Сіссі та палацу-музею Шенбрунн.

То ж мандруймо з українською! Відкриваймо світ для себе і свою мову – для світу.

сьогодні поговоримо про російські фейки довкола української мови. Традиційно російська міфотворчість – це відверта брехня і перекручування фактів. Та й неспроста. Упродовж багатьох років російська пропаганда активно веде інформаційну війну для спотворення іміджу України, зокрема применшуючи значення нашої мови. А після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну – фейків ще побільшало. І сьогодні ми частину цих побрехеньок спростуємо.

Міф 1. В Україні нібито відбувся мовний розкол, що призвів до "громадянського конфлікту". Так путінські покидьки називають війну, яку ж самі й розпочали.

Насправді ж бойові дії на території України та окупація її територій не є і ніколи не були громадянським конфліктом чи війною на мовному ґрунті. Це наслідок вторгнення російських військ на територію незалежної держави.

Міф 2. Більшість громадян України - нібито російськомовні.

Насправді ж мовний простір в Україні довгий час був окупований Росією. Понад три століття відбувалося тотальне, систематичне зросійщення українців. І російськомовних справді занадто багато… А на тимчасово окупованих територіях росіяни чинять лінгвоцид української мови.

Міф 3. Найближча до української мови - нібито російська.

Насправді з погляду лексики найближчими до української є білоруська, польська, словацька та болгарська мови. Саме тому українці розуміють інші слов'янські мови, а от росіяни часто - жодної з них.

Міф 4. Найсмішніший. Українська мова - нібито діалект російської.

А от у дійсності – більшість сучасних вчених вважають, що українська мова виникла приблизно в середині І тисячоліття нашої ери на базі місцевих стародавніх слов'янських діалектів. Тоді територію сучасної Росії населяли автохтонні народи і племена: чудь, мурома, мордва, перм, в'ятичі, мокшани, тубільці та… інші тубільці.

То ж будьмо мудрими і оперуймо фактами, а не емоціями. І нехай українська звучить усюди гордо.

Сьогодні продовжу оповідь про те, як сто років тому Москва «дерусифікувала» Україну.

Чи знали ви, що у 1925 році головним поборником українізації в Україні, перепрошую за тавтологію, але то не я так придумала, а більшовики, - був Лазар Каганович?

Ні? Тоді слухайте. Москва наполягала на українізації – у тому вигляді, в якому все було під контролем партії. А Харків опирався. Одна з головних причин – ідеологічна. Керівники ЦК КП(б)У вважали розігрування національної карти справою небезпечною - тоді Україна буде втрачена для СРСР. За таких умов українізація відбувалася переважно у звітах для Москви.

Але Кремль вимагав більшого. У квітні 1925-го Сталін надіслав з Москви жорсткого партфункціонера Лазаря Кагановича. Той став генеральним секретарем ЦК КП(б)У у Харкові – тодішній столиці. До речі, Каганович народився і виріс в українському селі, володів мовою і швидко відновив втрачені навички та майже не користувався на роботі російською.

Каганович зламав головну ланку спротиву: зібрав пленум ЦК, на якому категорично зажадав провадження всього діловодства виключно українською, проведення всіх зборів та інших заходів тільки українською, переходу основних партійних ЗМІ на українську, вимагав всім членам партії опанувати українську.

Перші успіхи були обнадійливими – відсоток документів українською мовою стрибнув з 15% до 65%. Окрім мовних, відкрилися також курси з українознавства, де викладали багато предметів – від географії України та її економіки до української літератури. Додаткові кошти виділялися на розвиток українського кінематографа, театру, музики тощо.

Але тема "коренізації" втратила актуальність у 1927-му, коли головним завданням п’ятирічки задекларували прискорену індустріалізацію СРСР. Новий курс потребував жорсткої централізації. Українізація ж заважала їй. У липні 1928-го Кагановича відкликали до Москви. Спочатку українська мова пішла з вишів, потім із діловодства, а тоді в Харкові на залізничному вокзалі – а це були ворота столиці – всі написи замінили російськими. А далі – ГУЛАГ, голодомор і лінгвоцид.

І сьогодні ми маємо знати історію, щоб мати майбутнє. Будьмо уважними і обережними. За добрими намірами ворога – завжди пекельний біль. Бережімо українську і до зустрічі у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ.

Розмова з Анастасією Куценко - косметологинею та власницею косметологічної клініки.