На вухах: O.TORVALD - Антибіотики by https://radiopershe.com

На вухах: Омана "Не погаснемо" by https://radiopershe.com

Ідея об'єднання двох музеїв: Дому Франка та Вілли Грушевського в єдиний комунальний заклад «Національний комплекс меморіальних музеїв Івана Франка та Михайла Грушевського» викликала гострі дискусії у львівському просторі, зокрема 19 серпня у Львівській обласні раді в рамках публічних обговорень.

Підтримала об'єднання музеїв депутатська комісія з питань комунального майна Львівської обласної ради. Серед аргументів тих, хто проти звучало про можливе знецінення постаті Михайла Грушевського та ризики втрати наукової автономії музею. Крім того, були й ідеї щодо об’єднання музеїв Грушевського по всій Україні в єдину мережу зі статусом "національний".

Чому виникла ідея об’єднати музеї Франка і Грушевського, і чому вона викликала таке обурення в суспільстві?

Про політичні маніпуляції, і яка їхню мету

Чи є приклади подібних об’єднань музеїв в Україні чи за кордоном? Які результати вони дали?

Яким чином планується забезпечити збереження культурної спадщини обох установ після об’єднання?

Чи можна сказати, що подібні реформи в музейній сфері відображають загальні проблеми культури в Україні?

В програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше говорили з Іриною Гаврилюк — директоркою Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОВА та Богданом Тихолозом - літературознавцем, франкознавцем, директором Дому Франка у Львові, заслуженим працівником культури України

Свідоме блогерство, фейки, дезінформація та ШІ, навчитися перетворювати популярність на соціально корисні проєкти й будувати партнерства. Все це в програмі Школи відповідального блогерства ШВАБРА 2.0., що створена у партнерстві громадської організації «Детектор медіа», громадської організації UMIND у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки чеського народу.

Що таке Школа відповідального блогерства

До чого тут ШВАБРА

Хто може стати учасником Школи

Які нинішні блогери, і які меседжі несуть

В програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше розповіла Олена Левандовська - голова та співзасновниця громадської організації UMIND

Андрій Мочурад, ветеран, засновник студії "Ігролад":

- про повернення з війни;

- студію настільних ігор "Ігролад"

- першу в світі настільну гру про операторів дронів

"В етері - Карач": Микола Набока, актор, засновник Студії фізичного театру by https://radiopershe.com

У світі, де все, мій Боже, враховано до дрібниць...

Так легко згубити цінне, важливе поміж дурниць.

Так легко себе згубити, втративши орієнтир...

Забувши, що ти у світі - не більше, ніж пасажир.

У світі, де все, мій Боже, створено для людей...

Так мало між ними справжніх. Бо справжні - це привілей.

Все менше душі і серця, все більше пустих облич -

Якби щось змінилось, Боже... У мить цю мене поклич.

Бо в серці моєму спомин про кращі з усіх часи,

Про добрих людей навколо і справжні їх голоси.

Про тих, що уже немає й про тих, хто ще досі є...

Важче чомусь, мій Боже, з року у рік стає.

Так не хотілось, Боже, звикнути до війни...

Та цілому світу винні. Винні ми без вини.

Щоночі нові атаки, щоранку нові імена

Пливе по Тисині кача, за нею пливе війна.

Й не видно кінця і краю, мерзенна така пора -

У світі, де все, мій Боже, створено для добра...

Не говори нікому про велике,

Коли в тобі великого нема,

Бо схожий на великого базіку,

Хто каже про велике крадькома.

Душа, дрібна на зріст, не має сили

Вражати серце швидкістю меча

І скільки б ця душа не говорила,

А все сягає тільки до плеча...

Знайди в собі терпіння і послухай

Не те, у що складаються слова,

А те, що має давню силу духу,

Де пам'ять предків вічна, бо жива.

Найважча ця остання, друже, битва.

У ній немає краю, ані меж...

І кожне слово гостре, наче бритва

Розріже навпіл так, що не збереш.

Не сумнівайся. Свій прийде до свого.

Поставить дім і виплекає сад.

У домі, де є місце правді й Богу -

Там завжди буде мир і буде лад.

На ноги знов підніметься каліка

З-під обстрілів, підвалів і пожеж...

Не говори нікому про велике,

Коли поміж Великими живеш .

Смакуй життя повільними ковтками,

І більше, ніж потрібно - не бери.

Люби життя всеціло й до безтями

І слушної не вибирай пори...

Твори. Кохай. Наповнюй світ собою!

Цей Всесвіт потребує диваків,

Які щодня живуть на полі бою,

До кращих, не чекаючи... часів.

Де Львів гортає ніжні акварелі

Крізь легкість барв і пісню літніх злив,

Тут раптом оживають менестрелі

І мій коханий, сивочолий Львів

Тримає ритм, ховає свій неспокій

У лабіринтах скверів, вуличок і площ.

А що між ними? Наші тихі кроки...

Роки́ і ро́ки... Акварелі. Й дощ...

І там, де до небес сягають храми

І кавою пропахлі молитви -

Смакуй життя повільними ковтками...

Твори і Дихай! Дихай і Живи!!!

Яким важким не видався би шлях -

Ніколи не втрачай самоповаги.

Люби цей світ до хрусту у кістках,

Але ні з ким не став себе на ва́ги.

Не заздри, не змагайся, не лети

За тим, у кого є своя дорога.

Бо всі дороги нам не перейти,

Не варто й перейматися із того.

Шукати нитку, зачіпку, слова,

Коли усе спочатку зрозуміло -

Які тебе очікують жнива,

Якщо це поле досі не доспіло.

Люби цей світ. Бо світ і є Любов.

І лиш любов залишиться на згадку.

Та скільки б у житті не перейшов -

Лише любов вартує всіх початків,

Усіх фіналів, замислів і дій,

Усіх розлук, зізнань й нових побачень,

Якщо в тобі живе любов, то сій -

Мільйони зерен і мільйони значень!

Якщо в тобі є світло і мета,

Твоє тебе знайде обов'язково...

Не з досвіду, не з чистого листа -

Людина починається... з Любові .