Сьогодні поговорімо про слова, які з української мови витіснили в Радянському Союзі.
Часто питомі слова не були формально "заборонені", але їх перестали друкувати в словниках і підручниках, тому вони поступово вийшли з ужитку.
У ХХ столітті радянська мовна політика цілеспрямовано наближала українську до російської. Після короткого періоду українізації у 1920-х роках почався зворотний рух - русифікаційна нормалізація. Особливо відчутним він став після правописної реформи 1933 року, коли зі словників вилучили або замінили десятки питомих слів.
Мета була проста: зробити українську максимально схожою на російську, щоб легше просувати концепт "єдиного радянського народу" та поступово витісняти українську з публічного життя.
У словники та офіційні тексти вводили російські кальки, а питомі форми оголошували "небажаними". Серед них:
аркуш → лист безнастанний → неперервний жмуток → пучок
либо́нь → мабуть обрус → скатертина
Частину слів не забороняли формально - їх просто перестали друкувати. Так вони й зникали з ужитку, хоча продовжували жити в діалектах та родинній мові.
Тепер же в українському мовному просторі дедалі частіше з’являються слова, які радянська влада колись намагалася витіснити або зробити "неправильними". Лінгвісти називають це природним процесом відновлення мовної норми, а мовні блогери й викладачі активно підтримують тренд. То ж і ми долучаймося! Вживаймо питомі слова і до зустрічі у Мовному патрулі.