На вухах: FIINKA "Грушка"

Максим Фетісов, ветеран російсько-української війни, військовослужбовець 80 ОДШБр та батальйону "Нахтігаль", в.о. начальника управління ветеранської політики ЛОВА

- в 21 рік командир взводу: яким мє бути бойовий офіцер?

- про бої під Кремінною та в Бахмуті;

- що потрібно ветеранам після повернення з фронту ?

Кіносвіт: політичний трилер "Нульовий день"

На вухах: Мія Рамарі "Між сірими днями" by https://radiopershe.com

На вухах: ХАС feat. SOWA "Гей, степами"

На вухах: Юрій Іздрик feat. Мертвий півень "Страх"

А пам'ятаєш роки три назад?

Коли сирена розірвала небо,

Коли ти взяв у руки автомат,

Бо ця війна прийшла у дім до тебе...

А пам'ятаєш... черги до аптек,

Порожні вулиці і люди під мостами

Та на вокзалах... схожі на лелек

І діти, що тепер без тата й мами...

А пам'ятаєш... знищений свій дім,

Зґвалтованих, убитих, чи не знаєш,

Як вижив ти у цій війні?... А в тім,

Чи вижив ти, насправді, пам'ятаєш ?

Без світла, без домівок і родин,

Без планів й сподівань, і без ілюзій

В цей день, коли залишився один,

Коли знайшов, чи втратив вкотре друзів...

Усіх, хто є в окопах, в бліндажах,

Усіх, хто не вернувся з нульової...

Роки тепер у датах й іменах

Залишили всіх нас на полі бою...

Людей на площах, прощах, у церквах...

За ці роки багато поховали,

За ці роки змінилось щось в очах,

На цілу вічність старшими ми стали...

Серця, протерті втратами до дір

Та душі, недоторкані війною,

А лютий все ж закінчиться. Повір.

А лютий все ж закінчиться... Весною...

Збудуєш дім, посадиш знову сад.

І буде мир, і будуть знову люди...

І тільки пам'ять повертатиме назад

Тебе в цей день... який вже не забудеш...

Так багато треба пережити

так багато треба перейти

щоб залишитись людиною у світі

де вже інші люди і світи

де за день змінилося майбутнє

не впадай у відчай.. а живи....

ти не маєш права щось забути

де гниє рибина з голови

без плавців вона не здатна плисти

і у цьому, брате... сіль і суть

ми - не емігранти , не туристи

нам з тобою далі жити тут

нам з тобою будувати житла

засипати ями і рови

після ліній чорних буде світла

тільки чуєш... ти мені.. живи....

тільки чуєш.... повернись додому

кожен день хрестом в календарі

ми наш дім не віддамо нікому

ми одвічні, брате, трударі

ти не маєш права тут не жити

бо тепер є тільки імена

закатовані, зґвалтовані і вбиті

їх для тебе зберегла.. війна

їх тепер занесено у карму

в наших венах є і їхня кров....

пам'ятай усе ... щоб не задарма

пам'ятай.... щоби.. ніколи ... знов .

Є час, який прожити нам належить,

Є час, який прожито нами вже...

Нехай твій розум інше не бентежить,

А пам'ять краще з цього збереже...

А пам'ять хай відпустить всіх, що зможе,

Усе, що не дісталося полиць...

Я дякую Тобі за все, мій Боже,

За все, що стало відблиском зіниць...

І те, що не відбулося із часом

Таки не вартувало сторінок,

Я дякую, що Ти зі мною разом

Проходиш цей найважчий з всіх урок...

Де падають найвищі в світі вежі -

Ніхто не вбереже тебе від хвиль,

Та в час, який прожити нам належить

Лише любов вартує всіх зусиль...

Кіносвіт: "Тисяча ударів"