Коли вже не залишиться і того,

Кому віддав останній парашут...

Лише тоді знайдеш свою дорогу,

Лише тоді побачиш свій маршрут.

Одному йти у темряві неважко,

Якщо в твоїх очах горить маяк...

Якщо в твоїй душі є всі ознаки,

Аби й собі сказати врешті - "Так".

Люби себе. Люби себе, дитино,

Як ще ніхто й ніколи не любив

І там, де нам відміряно хвилини -

Ти жодної із них не загуби.

Бо як ти хочеш виїхати на трасу,

Коли боїшся власного керма?

Не бійся часом витратити часу,

Ніж весь його згубити задарма.

Приходить час не кланятися долі

Під ношею війни, смертей і бід...

Бо ми усі народжуємось голі

І голі покидаємо цей світ.

Ми знову повертаємось до Бога,

Лиш, змивши на Землі останній бруд,

Бо там до неба стелиться дорога

І з мрій твоїх складає Хтось маршрут...

Візьми свою мрію і змусь її врешті відбутись.

Повір у велике, як навіть ніхто не повірить.

В житті так важливо свій голос між інших почути

І час на скарби витрачати, а не - сувеніри...

І діяти час вже сьогодні, не завтра і вчора.

І діяти час - це той час, що насправді важливий.

Вниз йти легше, та краще піднятися вгору,

Щоб побачити світ і, щоб світ цей повірив у диво.

Візьми свою мрію і з нею рушай у дорогу,

Візьми свою мрію - хоч раз відпусти її в небо...

Бо навіть як в світі у тебе немає нікого,

У мрії твоєї нікого немає, крім тебе.

Зроби перший крок й за тобою повстануть мільйони.

Зроби перший крок, а за ним і усі далі кроки...

Важливо, щоб хтось подавав тобі вперто патрони.

Важливо, щоб хтось зберігав в цьому хаосі спокій.

Повір знов у себе, не дай собі більше забути,

Що мрія - маяк, без якої не бачити неба...

Візьми свою мрію і змусь її врешті відбутись.

Повір у Велике. Повір вже нарешті... у Себе.

Сьогодні пропоную поговорити про похідні від абревіатур, адже з ними частенько бувають халепи. Іноді можна почути досить таки екстравагантні варіанти. То ж щоб не помилятися, візьміть собі це до уваги!

Абревіатури стали невіддільною частиною нашого щоденного спілкування, так обжившись у мові, що вже самі стають твірними основами для багатьох похідних слів. Серед таких переважають прикметники та іменники.

І тут важливо пам’ятати, що хоч самі абревіатури на письмі графічно оформлюються великими літерами, похідні від них слова треба писати малими, та ще й так, як вони фактично вимовляються.

✅ ООН, але оонівський, оонівець ✅ СММ, але есемемник

✅ МВС, але емвеесівський, емвеесівець ✅ ЄС, але єесівський, єесівець

✅ УНР, але уенерівській, уенерівець

А тепер найцікавіше. Абревіатури з буквою (е)ф. До речі…

Ф – найменш уживаний звук в українській мові. Його запозичили з грецької. І, виявляється, немає жодного питомого слова з літерою ф: факт, філософія, телефон – усі ці слова запозичені. А в питомо українських словах, на місці, де так і хочеться вимовити ф, стоїть буквосполучення хв: хвіртка, хвилина, хвацький, хвалити тощо.

Але повернімося до абревіатур.

Чули такі: ФееРеН, ФееСБе, ФеБееР? Чули, чули! І я чула, бо саме так часто і говорять. А проте правильно казати еФеРеН, еФеСБе і еФБееР!

І тоді буде: ✅ ФРН і еференівський, ФСБ і ефесбешник (зневажливо, але про них інакше і не можна), ФБР та ефбеерівці.

На вухах: Ziferblat "Bird of pray" (акустична версія)

На вухах: Cheev "Маяки"

Костянтина Малицька - авторка авторку відомих пісень «Взяв би я бандуру», «Чом, чом, чом, земле моя», «Марш соколів», «Поставали козаченьки», «Ой там, на Вкраїні». Саме її за українство «масковскіє братья» після трьох місяців допитів вислали її зі Львова до Сибіру, кажучи: «українізуй там ведмедів, якщо виживеш!». Костянтина Малицька не лише вижила, а й почала українізовувати Сибір: заснувавши там 16 українських шкіл!

Кіносвіт: мультсеріал "Перемога чи поразка"

Тебе не всякий зрозуміє

хто не проходив те, що й ти

хто не плекав собі надії

маршрут твій заново пройти

хто не шукав в тобі любові

або хоч натяк на любов

хто ні по духу, ні по крові

тебе ніколи б не знайшов

хто не взував твої сандалі

ніг не натер до мозолів

той буде йти повз тебе далі

хоч ти любив його, як вмів

хоч ти чекав також розради

хоч ти ділився всім, чим міг

послухай доброї поради:

виходь частіше за поріг

виходь частіше в світ широкий

і не шукай собі царів

іди туди, де бачить око

роби, що інший б не зумів

і не шукай собі кумирів

або примарної краси

живи з собою, друже, в мирі

у ці виснажливі часи...

минуть роки.. і буде поруч

хто пережив усе, що й ти

хто буде вниз, вперед і вгору

з тобою в темряві іти

в очах його живе надія

а в серці - віра і любов

тебе не всякий зрозуміє

а тільки той, хто вже пройшов

твої моря і океани

твої пустелі й міражі

хто - хай не першим.. та останнім...

прийде з тобою до межі....

Весна, природа пробуджується все активніше, довкола квітнуть шафрани, підсніжники і проліски. І звично у цю пору тривають суперечки стосовно назв первоцвітів.

Іноді можна почути твердження, ніби слово підсніжник — росіянізм (від подснежник), а українською мовою цю квітку треба називати пролісок.

Насправді ж обидва слова українські, от тільки позначають ними різні квіти.

Підсніжник має три характерні великі пелюстки білого кольору і розквітає найпершим, починаючи з пізньої зими.

А от пролісок більш теплолюбний, розпускається пізніше і має дрібні квіточки різних відтінків синього (зрідка рожевого та фіолетового) кольору з багатьма пелюстками.

То ж любуйтеся первоцвітами, але не зривайте їх. Нехай провісники весни і тепла тішать наші очі і серця.

На вухах: Піккардійсьа терція "Батьківсье жито"