Сьогодні ми поговоримо, про росіянізми, які важко піддаються викорчовуванню з нашої мови. То ж запам’ятайте їх і підказуйте іншим, як замінити.
Як всігда - як завжди. Це значить, що все нормально або хоча б більш-менш. І тут же ще похідне – завсігдатай, себто той, часто можна стріти в одному місці. Але українською правильно казати завсідник!
Також часто кажуть не приймай близько до серця, але правильно буде - не бери близько до серця, не переймайся.
Вибачаюсь – калька від російського "извиняюсь". Українською ж — "перепрошую", "вибачте мені", "даруйте", "пробачте". До того ж слово "вибачаюся" містить колишній займенник "-ся", що був формою від себе — миюся, чешуся. Тож ті, хто каже "вибачаюся", ще й ніби просять вибачення самі перед собою.
В кінці кінців. Ще одна підступна калька з російського "в конце концов". Правильно ж говорити "зрештою", "врешті-решт" або "кінець кінцем".
Замерз чи замерзла. Лишіться вже того суржикового "замерзла", яким користуються східні сусіди. Ймовірно, що людина не перетворюється на крижану скульптуру, не загинула від холоднечі. Тому слово "замерзла" тут недоречне. Коли людині дуже холодно, варто вживати слово "змерзла", "змерз".
Ну, і на завершення - батюшка і матушка. Так часто називають священика з дружиною. Це помилка, адже "батюшка" і "матушка" — це російські слова. Відповідники українською мовою — піп і попадя, панотець і паніматка. На жаль, через атеїстичну пропаганду в СРСР слово "піп" набуло негативного забарвлення і у звертанні до священика нині не використовується. Натомість буде коректно сказати "отець", "панотець", "отче".
І на цьому сьогодні все. Будьте мудрі та уважні один до одного, підтримуйте тих, хто потребує допомоги. І розмовляйте українською, бо вона – наша безцінна перлина.