Я так люблю слова твої про мене,
Про тиху ніжність... ту, що не для всіх...
І часом усміхаюся зі сцени,
Коли її кладеш мені до ніг.
Коли згадаєш втомлений й розбитий
Про те, що у душі не віддзвенить -
У мить цю я бажаю знову жити,
У цю єдину неповторну мить.
І неважливо, що чекає завтра,
Коли нарешті скінчиться зима...
Ми так багато ставимо на карту,
Хоч кажуть - карт у нас давно нема.
Та ми - живі. І цього вже достатньо,
Де остаточно збожеволів світ...
Ніхто не знає те, на що ми здатні,
Коли життя виходить із орбіт...
Коли все шкереберть і не по плану
Любов тримає досі на плаву...
Коли "усе пропало", "все погано" -
В цю мить я відчуваю, що живу.
Лиш не мовчи, коли кричать сирени,
Коли вже час затягує петлю -
Я так люблю слова твої про мене...
Відчуй в цю мить... Як я тебе Люблю....