Сьогодні поговоримо про святая святих – словники. І про те, чому й до них варто ставитися критично.
Я часто у своїх рекомендаціях для вас посилаюся на словники, зокрема й СУМ в 11 томах. Адже це – перший в історії великий тлумачний словник української мови. Проте, маємо пам’ятати, що період його створення – це глибоко радянська доба. А саме – 1970-1980 роки.
І власне суттєвий недолік тлумачних словників доби СРСР — необ’єктивне маркування лексичних одиниць. Зокрема у «нормативному» СУМ–11 безліч слів дістали позначки розмовне, діалектне, рідковживане тощо.
Наприклад, прислівник завдовжки має примітку розмовне, іменник просвіта — застаріле. Внаслідок таких таврувань автори й редактори оминали чимало питомих українських слів, що з часом зникли з активного вжитку.
Редактори СУМ–11 свідомо фіксували московські кальки як норму одразу після того, як їх бодай раз ужили в художньому творі. Так у словнику опинились лексеми баловство, нарядний, обмовитися тощо.
То ж попри певні очевидні переваги, до змісту СУМ–11 слід ставитись критично та пам’ятати, що деякі його автори послідовно втілювали в життя ідею злиття української мови з московською. Ми ж з вами свідомо рухаємося у протилежному напрямку. Наша мова – окрема, ми – її носії – свідомо уникаємо кальок і покручів. І коли я посилаюся на СУМ, то будьте певно, що це стосується тільки питомих, тобто дійсно українських, слів, а не нав’язаних тими, хто пропагував уніфікацію і злиття мов. То ж будьмо мудрими і розмовляймо українською.