Поема оповідає про останні години життя чеського релігійного діяча Яна Гуса, про його боротьбу з католицьким духовенством в Чехії.

Він один з небагатьох, хто не побоявся сказати правду про лицемірство всього духовенства загалом, про продаж булл, індульгенцій, про «куплені» церковні посади й несправедливу канонізацію.

Католицькі священики оголошують Яна Гуса єретиком та вирішують провести Інквізиційний суд під час Констанцького собору, а на його аутодафе Гусу виносять смертний вирок — через спалювання.

Гус покірно приймає свою кару, просить Господа пробачити людям, які «не розуміють, що роблять».

Читає О. Гай