У поемі «Сон» Шевченко вперше в українській літературі створює узагальнену художню панораму соціально-політичного буття Російської імперії у його найсуттєвіших виявах. Це насамперед кріпосництво (образ українського села), рекрутчина й солдатчина, політичний терор (образ сибірської каторги).

Це цар і його поплічники (сцени в палаці). Це суспільно пасивний загал («недобитки православні»). Це зденаціоналізовані перевертні, що пішли служити імперському режимові («землячок з циновими ґудзиками»).

Це колоніальне гноблення України - винищення на канальних роботах козацьких полків — квіту народу; розправа над гетьманом Павлом Полуботком, що зображений як ідеальний захисник України та мученик за її волю.

Читає Л. ХОРОЛЕЦЬ