Теория всего

В програмі «Ми з України» - Віфлеємський вогонь миру в Латвії, різдвяні заходи в Ризі. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» традиційно підсумує основні політичні, економічні та культурні події в Україні та навколо неї за минулий тиждень.

Коли світ розхитаний війною, особливо важливо тримати в руках світло. У Ризі це світло — справжнє. Воно приїхало з Віфлеєма, пройшло через руки пластунів і запалало в українській громаді як знак миру, надії та незнищенної традиції.

У студії Латвійського радіо 4 було по-особливому тепло. Не лише від свічки — Віфлеємського вогню миру, який принесли українські пластуни, а й від голосів дітей, колядок і щирих слів про те, ким ми є і що несемо зі собою, навіть перебуваючи далеко від дому.

Віфлеємський вогонь: світло, яке передають далі

Традиція передачі Віфлеємського вогню в Латвії триває вже багато років. Цьогоріч українські пластуни не змогли потрапити до Відня, але привезли вогонь від своїх друзів у Литві — з міста Шяуляй. І зробили це разом із дітьми.

«Це вогонь миру і добра. І дуже важливо, що він принесений дитячими руками», — пояснює Мар’яна Дума, виховниця Пласту в Латвії.

Цей вогонь уже передали до греко-католицької парафії, а далі його зможе взяти кожен — щоб запалити свічку вдома й принести частинку світла у свою родину. Пластуни також планують передати вогонь військовим на реабілітації та соціальним установам.

Особливо зворушливо звучать слова дітей, які були безпосередніми учасниками цієї дороги.

Лев Яковенко, пластун-новак, згадує поїздку так просто й щиро:

«Ми ходили за картою, шукали різні місця, а потім біля великої металевої лисички знайшли Вогонь миру».

Марія Сметанка, новачка, тако долучилася до передачі вогню громаді:

«Ми заносили його до церкви, щоб люди могли запалити свої свічки».

Сам момент передачі супроводжується співом — піснею про Віфлеємський вогонь. І коли її виконують дитячі голоси, слова стають сильнішими за будь-які пояснення: «Ми принесемо Вогонь, даруючи Любов усім!»

«Коли народжується диво»: Різдво, яке об’єднує

Продовженням цієї історії світла стане різдвяний концерт 26 грудня о 13:00 в Українському домі в Ризі — «Коли народжується ДИВО».

Цей концерт — це не просто різдвяна подія у календарі громади. Це момент, коли українці в Ризі збираються разом не з формальної потреби, а з внутрішнього відчуття дому. Саме тут, у стінах Українського дому, Віфлеємський вогонь набуває продовження — у співі, у слові, у присутності

Ініціаторка та натхненниця події, бандуристка і культурна волонтерка Дар’я Лелеко, говорить про цей захід не як про виступ, а як про спільне переживання:

«Ми хочемо не просто співати для глядачів, а співати разом із ними. Різдво в Україні — це колядки. Це коли люди єднаються голосами».

На сцені виступлять пластуни, новаки, юначки, ансамбль бандуристів, дитячі колективи. Запланований і вертеп із 17 персонажами — справжній, традиційний, з глибоким українським корінням.

Колядки як пам’ять і коріння

Колядки у виконанні дітей звучать особливо. В них — не сцена, а спадкоємність. Не концерт, а жива традиція.

«У колядках є сакральний зміст. В одній пісні — вся історія Різдва», — каже Дар’я Лелеко.

Лев і Марія співають із радістю і без штучної урочистості. Для них колядка — не номер, а щось природне: як вивчити вузол у Пласті чи плести солом’яну зірку.

«Мені подобається співати колядки», — просто каже Марія.

Світло, яке залишається

У цій історії немає пафосу. Є діти, які несуть вогонь. Є дорослі, які допомагають традиції жити. Є Український дім, який стає справжнім домом. І є відчуття, що Різдво — це не дата, а дія.

Коли дитина каже, що хоче не подарунок, а закінчення війни, — це і є момент, коли народжується диво.

І, можливо, саме з такого вогню — переданого з рук у руки — воно колись розгориться на весь світ.

В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»

*Рік закінчується. В ці дні хочеться святкового настрою, але й треба підбити політичні підсумки року. Для цього ми запросили кваліфікованого експерта з Києва. Олександр Хара – директор Центру оборонних стратегій. Він розповів про основні процеси та вектори світової політики, дотичні до України. Якими вони є на кінець року та які можуть бути прогнози на 2026 рік. Окремо поговорили з експертом про загрози Латвії, країнам Балтії та те, які є приводи для оптимізму для України і українців.

*Друга наша співрозмовниця – з Одеси. Це відома поетеса, письменниця перекладачка Марія Галіна. Вона розповіла про культурне, мистецьке життя в умовах війни та про грудневі світлі свята, які допомагають одеситам долати наслідки обстрілів країни-агресора. Галіна раніше окремо вивчала образи Св. Миколая, Санта-Клауса, Діда Мороза, тому зачепили з нею і цю актуальну тему.

*Різдво асоціюється в українців з «Щедриком» Миколи Леонтовича. Останнім часом ми багато дізналися про цю геніальну мелодію та її автора. І так вийшло, що в тіні залишився інший твір Леонтовича – також пісня для хору «Дударик». Тому пригадали цей шедевр, не варто забувати про нього.

На сей раз это не мозаика из фрагментов прошлых лет, а новогодний проект 2010-го года. Гости попеременно читают сказку Ганса Христиана Андерсена “Ёлка”, делятся воспоминаниями об уходящем годе и пожеланиями на будущее. Сказку читали Марите Гайлите, Артур Домбровский, Татьяна Фаст, Интарс Бусулис - всего  13  человек.

В последней передаче о спорте "Пятая дорожка" Евгений Равдин и Роман Антонович традиционно подводят итоги года. Каким был 2025-й для латвийских спортсменов? Вспомним наши достижения и провалы, надежды и разочароования. И взглянем с оптимизмом в год грядущий.

Итоги рождественской недели в кругу журналистов LSM - Эдуарда Лининьша, Алексея Дунды и Рустама Шукурова.

В финальном выпуске программы "Живая история" - репортаж с выставки, посвященной 100-летию художницы. Наш гид - искусствовед Наталья Евсеева.

18 декабря Сейм поддержал предложение присудить за особые заслуги гражданство Латвии известному кинорежиссеру-документалисту, организатору фестиваля Artdocfest Виталию Манскому, эмигрировавшему из России. В передаче “Домская площадь” на Латвийском радио 4  новоиспеченный гражданин Латвии расскеазал о том, что для него значит этот статус.

Программа "Внешний вид” прощается с вами, дорогие слушатели.

Спасибо за ваши тёплые реакции, за внимание и искренний интерес. Более семи лет в эфире мы говорили о внешнем виде и никогда только лишь о нем - о стиле как о языке, о внешнем как о продолжении внутреннего, о красоте как способе найти путь к себе истинному. Вместе с вами мы учились смотреть глубже и видеть больше. 

Мы собрали для вас фрагменты выпусков 2025-го года. Среди наших героев - блогер Денис Александр Шевелев, имиджмейкер Константин Богомолов, актер Максим Бусел и многие другие.

В минувшем году из всех сфер искусства и культуры наибольших успехов Латвия добилась в кинематографе. Всемирный триумф фильма “Поток” заставил весь мир обратить внимание на нашу анимацию, и вот уже новый латвийский анимационный фильм - “Божий пес” братьев Абеле - номинирован на две премии Европейской киноакадемии. О других лентах, ставших популярными в уходящем году, а также об успешном сотрудничестве наших кинематографистов с зарубежными студиями - в итоговом обзоре ведущей Культурного блога Елены Власовой.

Корреспондент Латвийского радио 4 Галина Грейдане опросила врачей-сениоров о том, как провести праздники без ущерба для здоровья и как вообще сохранить бодрость тела и духа на долгие годы.

Ирина Винник, журналист на пенсии, обожает путешествовать, но в силу возраста (а он имеет свою власть даже над этой энеричной и неунывающей женщиной) путешествует теперь по Латвии и Литве. Но и здесь есть немало удивительного. Как она организует путешествия и что стало открытием 2025-го года, Ирина Винник рассказала главному редактору ЛР4 Анне Строй.