Боги війни під Бахмутом – то піхота, – каже артилерист із позивним Староста села. Він завжди знав, що доведеться воювати з росією, тож 24 лютого зустрів не тільки із зібраним заплічником, а й пластунським вишколом і тактичною підготовкою. Гарматну справу вчив на марші, бо туди скерували з військкомату. А зацікавлена людина, – переконаний Староста села, – може навчитись будь-чому.

Звідки такий незвичний позивний? Чому російська війна була неминучою та доки оборонятимемо Бахмут, – слухайте в новому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».

Його пише «на нулі» журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

Повернення в Крим – це питання часу, – не сумнівається офіцер ВМС України з позивним Моряк. Багато з його нинішніх побратимів вимушено покинули півострів в 2014-му; мають що згадати ворогові, і зайве мотивувати їх тримати фронт, тобто Чорне море.

Звідти прислала чергову історію російсько-української війни журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

У Бахмуті зараз дислокується підрозділ нашого героя – розвідника з позивним Комар. Його перша зброя – бруківка Майдану, а перше бойове хрещення – водомети Беркуту на Грушевського. На Схід вирушив з першими загонами добровольців, проте у військо зміг потрапити щойно в 2016-му, коли досяг повноліття.

Воїн розповідає про свої фронтові дороги- досвід-втрати і сухо зазначає: всі прекрасно розуміють, що не всі виживуть. Але війна триває, і ми не опустимо руки.

Про важку ратну працю наших солдат, щоденний подвиг та спільний обов’язок вміти захищати свій дім слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».

Його веде журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

Ми ходимо під Богом рівно стільки, скільки нам відпущено.

Про збори в лютому 22-го; про відступ з Лисичанська і наступ під Харковом; про корисний страх і культ своєї землі слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».

Його веде журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

Челентано і його війна.

Аеророзвідник 128 гірсько-штурмової бригади з таким позивним воює з 2017-го. Але ворога пізнав задовго до війни, коли довелось побувати в Архангельську. От тоді відкрив для себе, що «брати» нас насправді люто ненавидять. Тому для Челентано не стали несподіванкою ні цей напад, ні тактика орди, яку застосовують окупанти. А також вибір, що мав би зробити кожен співвітчизник: сьогодні ми воюємо, а завтра – живемо.

Війна без камуфляжу далі в об’єктиві нашої воєнної кореспондентки Ірини Вовк. На позиціях 53 бригади вона зустрілась із вояками ППО з позивними Багор, Закат і Тімоха. Вони про все розповідають весело - початок вторгнення і загальне сум’яття; власне оточення і в десятки разів краще оснащеного ворога; переляканих резервістів в тилу і прогнози на перемогу попереду.

Нас нічим не злякати. Хай ближче підходять. І все,- весело кажуть про себе.

Та чомусь зразу розумієш: ніякий то не жарт…

Піхота Бахмута сьогодні герої нашого подкасту «Тримаю небо».

Бойовий медик 30-ї бригади з позивним Мєнт та його побратим Хвіст уже рік воюють. Посадки, горбики й ямки – їхні позиції. По коліна в болоті воюєш, спиш і їси – це не постановки для тік-току. Такі будні наших солдат. Вони переказують нам в тил: ніхто не хоче тут бути. Але комусь треба робити цю роботу.

З фронту щойно повернулась волонтерка і ведуча воєнного подкасту Ірина Вовк.

– Це не війна з військовими. Це війна проти народу. Тому я не мав морального права не повернутись в Україну, – каже розвідник з позивним Моссад.

Він наш співвітчизник і старший лейтенант запасу Армії Оборони Ізраїлю. Про його спеціальність штурмового сапера там кажуть «Золоті люди з сірими беретами».

31 березня в Моссада закінчився 5-річний контракт з АОІ, а вже 2 квітня він повернувся на Батьківщину і шукав, як влитись в українське військо.

Про службу в Ізраїлі та війну в Україні; про повагу до ворога і обов’язок цивільних вчитись захищати рідну землю,– слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Його пише на передовій і веде зі студії Львівського радіо журналістка Ірина Вовк.

Аеророзвідники Лицар і Темний звільняли Херсонщину, зараз стоять в обороні Бахмута. Вони добре знають: по той бік – ворог навчений, озброєний і лютий; по цей – не кожен херсонець радіє поверненню України; не всі донбасівці вітають рускій мір. Але наших оборонців не треба мотивувати тримати зброю, де б не закинув їх наказ.

«Це наша земля. Тому ми тут», – коротко пояснюють свій вибір Ірині Вовк, ведучій воєнного подкасту «Тримаю небо».

Наш сьогодні герой буквально тримає небо – над артилерією, над лінією розмежування, над Україною.

Заступник командира ЗРА-дивізіону 80-ї бригади з позивним Веселий в перерві між бойовими чергуваннями розповідає ведучій Ірині Вовк, як

- в перший день війни силою відбирали зі свого складу ППУ;

Черговий епізод воєнного подкасту «Тримаю небо» слухайте тут.