Епізод «Тримаю небо» сьогодні особливо болючий — один з його героїв поліг невдовзі після запису.     

Сирієць Шаман каже про себе: «Я народився і помру на війні». Він не дожив зовсім трошки до падіння диктатури Асада, через яку загинули шестеро його братів, і яка змусила тікати в Україну 20 років тому. На цій війні Шаман воював і поліг за обидві свої Батьківщини. Бо ворог той самий. І він має бути здоланий. 

Нищити ворога і рятувати своїх — така мета на фронті в операторів БПЛА Фокуса та Жука. Про їхній злагоджений і мужній екіпаж веде далі розповідь авторка подкасту Ірина Вовк. 

Розвідник «Ромашка» з тих, хто добре знає, коли насправді розпочалась війна з росією. Він на фронті з літа 2014-го. У складі 93 ОМБр «Холодний Яр» обороняв Авдіївку і ДАП. Там отримав важке поранення і був демобілізований. Але коли ворог попер відкрито, став у стрій окремого штурмового батальйону і третій рік не випускає з рук зброю. Весь час вчиться і вчить. Бо ворог сильний і розумний. 

Чи маємо ресурси перемогти в цій війні і що особисто для «Ромашки» буде перемогою — слухайте в другому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Його ведучою є журналістка й волонтерка Ірина Вовк. 

На стрімінгових платформах доступно понад 50 епізодів, де журналістка та волонтерка Ірина Вовк бере інтерв'ю у військових, що захищають нашу державність.

Історій про війну, які варто почути кожному, не стає менше. Тому Студія подкастів і Дім Звуку анонсують вихід другого сезону подкасту «Тримаю Небо».

У випуску ви почуєте про:

переломні моменти війни;

найбільшу бентегу на фронті;

еволюцію супергероїв і зародження новітньої української міфології.

Друг «Журналіст», батько трьох дітей, добровольцем прийшов у 103 бригаду ТРО. Спочатку був стрільцем кулемета, а згодом героя знайшла цивільна професія і він продовжив службу прес-офіцером підрозділу. У епізоді він розповідає про тих, хто вчора були нашими сусідами чи випадковими перехожими, а потім все полишили і пішли захищати свою землю.

На війні перемагають тили,- нагадує нам з фронту розвідник Пепел. Його війна розпочалась 2016-го у добробаті під Широкиним. Без зарплатні, зате з автоматом. Із друзями, що, як і ти, облишили все і пішли воювати, бо напав ворог. І війна, і ворог за ті роки стали  лютішими. Пепел має  що розповісти про те,

-як тиждень виходили з побратимами з-під Маріуполя – без води і спальників, коли

– як застали ще живою Мар»їнку. Але

-       чому любить воювати влітку, але терпіти не може  форсувати воду.

Проте форсує і воює за всякої погоди. А ще вчить мову і після війни збирається на курси, щоб не тільки добре говорити, а й думати українською. Бо Пепел – з тих справжніх мотивованих добровольців,- каже про свого гостя журналістка і волонтерка Ірина Вовк/ Iryna Vovk

-Я людина, яка взяла естафету,- каже про свою мотивацію стати на захист України Левко, аеророзвідник 58 ОМбр.

В цивільному житті він успішний архітектор з

Про страх і рішучість; ілюзії і реалії фронту, армійські «університети» і …класичну латину говорили за кавою десь на півдні Донбасу з ведучою нашого воєнного подкасту Іриною Вовк\Iryna Vovk.

Еней постійно усміхається. В нього така реакція на стрес.  А про стрес  чи треба питати в чоловіка, що скоро два роки як на війні?

Еней - командир аеророзвідки 125 Обр, кадрового

-       Про силу і міфи бпла;

-        Відкладену до перемоги заповідь «не убий»,

-       Закон про мобілізацію і повоєнні плани говорили з Іриною Вовк під час короткої відпустки до Львова.

Кожен може стати воїном. Треба тільки над собою попрацювати,- передає з фронту друг Домінік, командир снайперів морських піхотинців.

Він для себе знав зі школи: в разі війни піде воювати. В совкову армію не рвався, але про добрий військовий вишкіл подбав. Бо свій дім і свою землю чоловік має вміти захищати.

Про недолугу пропаганду і випадкове командирство; про війну, якої вистачить ще для багатьох,  і обов’язок вчитись воювати – слухайте  в новому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».

Історії справжніх героїв записує журналістка і волонтерка Ірина Вовк

Українські військові як кава – міцні і заварні,- сипле жартами про себе і побратимів штурмовик львівської 80-ки з позивним Кава.

Кава на позиціях 20 місяців. Загалом на війні – десятий рік. 

Бо просто зичити на свята Перемоги наразі не працює: ворог перегрупувався і відступати не збирається…

Розповідь з «нуля»  щойно привезла волонтерка і

А хто, крім нас?-  відповідає запитанням на запитання про півтора роки на фронті друг Борода, мінометник із Полтавської ТрО.

Він зізнається: звісно, добре було б перепочити – підтягнути бізнес, поправити здоров’я, набутись з рідними. І десь за рік, якщо ще не здолаємо ворога, знов повернутись в стрій. Але поки воює, як є.

Про зачинені полтавські військкомати в перші дні вторгнення, імпровізовані броники і коктейлі замість зброї; про великі втрати під Соледаром та про власний вибір воювати на цій випаленій землі, слухайте в новому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Його веде журналістка і волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk.

День волонтера не випадково сусідить в календарі з Днем ЗСУ. Волонтери буквально підпирають військо всім, чого бракує фронту: ліки-еваки-джипи-дрони-теплаки…Пам’ятаєте начебто жарт про ядерну бомбу, якої в України немає, доки її хтось не замовить волонтерам? Сьогодні їх День.

З цієї нагоди наша ведуча і десятий рік волонтерка Ірина Вовк\ Iryna Vovk згадує з колегою Романом Якубишинимспільні пригоди,

як тричі ремонтували дорогою свого першого джипа на фронт;

як виявили, що той Ігор, кому підписані були всі пакунки в кількох машинах, має позивний Куркуль;

що спільне гасло українських волонтерів «Сядуть всі». І відразу вибухають реготом: «Бажано в одну колонію, щоб веселіше було».

За цими жартами проступає справжня суть нашого волонтерства: з усіх сил їдуть-везуть-тримають живий ланцюг з військом, доки дорослішає держава і її громадяни. 

Бо перемога настане, коли на неї працюватимуть всі.

Про це наступний епізод воєнного подкасту «Тримаю небо».