Подкаст «Тримаю небо» повертається! Відкриваємо З сезон: з новими героями, зі щирими історіями, але й з новою сюжетною лінією. 

Небо тримається потом і кров'ю наших Титанів — в окопах, у штурмових атаках, за прицілом броні та штурвалами «пташок». А ще затятою працею тих, хто не зупиняється в тилу збирати і доправляти допомогу на фронт. Тому новий сезон воєнного подкасту «Тримаю небо» саме про «корчі» — старі машини, які отримали друге життя задля нашої перемоги. І людей, які знаходять, споряджають і доправляють військовим такі важливі  на фронті авто.  

Герой першого епізоду — сімдесятирічний британець Пол. Від початку повномасштабного вторгнення він з друзями регулярно привозить в Україну старі всюдиходи, завантажені гуманітарною допомогою для війська і постраждалих цивільних. 

Що спонукає щораз вирушати в далеку дорогу і на скільки вистачить запалу в чужій обороні? — про це розпитувала Пола  журналістка і волонтерка Ірина Вовк.  

Другий сезон воєнного подкасту «Тримаю Небо» завершує розповідь військовослужбовиці з позивним Відьма. Її розповідь є згустком сили, болю, втоми та впертості в бажанні вижити та перемогти. Доповнюють історію неймовірно щемкі слова 6-річної донечки нашої героїні: «Не бійтеся, моя мама — Україна, вона нас порятує». 

Про шлях на війну через Майдан і волонтерство; про слабких-сильних жінок у війську; тотальне вигорання і обов'язок кожного і кожної стояти до перемоги. 

Історії справжніх документує журналістка і волонтерка Ірина Вовк. 

Чечен воює з 1994-го року, з часу першої російсько-чеченської війни. Йому було 16, а сусіду, який вчив азам військової справи, — 23. Зброї не було, але ворог вдерся в їхню Ічкерію. І в перший бій вони пішли голіруч. Як каже Чечен, буквально з палками нападали на загарбників і здобували перші свої вогнестріли. 

З того часу більше тридцяти років минуло. Майже нікого з побратимів-друзів немає серед живих. А Чечен досі воює — уже в Україні. Бо вороги ті самі: жорстокі та наглі росіяни. І сутичка з ним — тільки до перемоги.  

Про життя-війну задля життя-волі слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». 

Історії Справжніх документує журналістка і волонтерка Ірина Вовк.  

Їй 25, за її плечима — кількарічне волонтерство у військовому шпиталі, служба за контрактом в ЗСУ і два з половиною роки на фронті в час повномасштабного вторгнення.  

Дівчина повернулась в цивільне життя через важку хворобу батька. Але й тут торує свою особливу дорогу. І якщо все задумане вдасться, у Львові незабаром з'явиться ще один заклад, де військові і ветерани почуваються своїми і потрібними.  

Звідки в героїні з’явились мрії про військо; як це — потрапити у військовий оркестр, вчитись на бойового медика і готувати на польовій кухні, — слухайте в епізоді подкасту «Тримаю небо». 

Герою сьогоднішнього подкасту —  Мадарі — виповнилось десять, коли розпочався Майдан, а за ним — напад ворога та війна в Україні. Стати військовим його мотивував батько, який служить у лавах Збройних Сил усі 11 років війни. 

Його позивний — з популярного аніме Наруто, а шлях, який довелось пройти з початку повномасштабного вторгнення, холодить кров  навіть  найбільш загартованим. Розповідь Мадари слухати важко, але потрібно. Бо війна триває і лише спільним зусиллям ми здобудемо перемогу. 

Історії справжніх для воєнного подкасту «Тримаю Небо» пише журналістка і волонтерка Ірина Вовк.   

До 2013 року друг Базука сприймав себе потенційним емігрантом, адже був альпіністом найвищого рівня та провадив значну частину життя за кордоном — у сходженнях на вершини та у супроводі унікальних турів.  
У травні 2014 року Базука робить вибір на користь України, повертається на Батьківщину й одразу рушає на війну.  

Згодом герой подкасту неодноразово повертається: в цивільне життя і на війну; оборона Києва, Харкова, Соледара і Бахмута; важке поранення і реабілітація. І тепер Базука планує знову стати у лави Збройних Сил. Бо війна триває, її вистачить на всіх.  

Історії справжніх для воєнного подкасту «Тримаю Небо» пише журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

Впадати у відчай зараз не на часі — передає нам з фронту аеророзвідник Харків. Хлопець виконує бойові завдання на Запорізькому і Донецькому напрямках в складі героїчного 48-го ОШБ.  Він став на боротьбу з ворогом в перші дні повномасштабного вторгнення, коли російські танки «шниряли» вулицями рідної Салтівки.  

У цьому епізоді слухайте про: 

• оборону Харкова в 2022-му і залізобетонний опір міста впродовж усього часу війни;  

• службу в батальйоні кримців; 

• несхитну віру в повернення Криму 

Воєнний подкаст «Тримаю небо» веде журналістка і волонтерка Ірина Вовк. 

Морський піхотинець Шрам у війську вже 12 років. Пішов одразу після школи, бо прагнув якомога швидше стати на ноги і ні від кого не залежати. Хлопець здобув військову освіту, воював в часі ООС; повномасштабне вторгнення зустрів на позиції в лавах легендарного 503 батальйону. Дивом вийшов з оточення під Волновахою. Мало не втратив батьків в окупапії; продовжив боротьбу у Мар’їнці, Авдіївці, контрнаступі на Времіївському виступі. 

Нині Шрам — командир батальйону БпЛА в одній з бригад морської піхоти. Досвідом і постійним навчанням мотивує побратимів ставати щодень кращими у своїй ратній професії. Історії справжніх привозить з фронту журналістка і волонтерка Ірина Вовк. 

Танкіст «Кемрі» прийшов у 42-гу окрему механізовану бригаду звивистими дорогами. Через важку операцію його не взяли у військо в перші дні повномасштабного вторгнення. Але наш герой не здавався: спочатку мобілізувався в роту воєнізованої охорони, потім допомагав формувати 53-ій окремий стрілецький батальйон. Півроку риття окопів під Києвом спонукали перевестись в нову бригаду. Але й тут не вдалось потрапити на фронт. Коли зрештою опинився з «необстріляною» частиною під Кремінною, найбільше вболівав, аби не посипалась бригада.  

Про силу вмотивованих бійців і фахових командирів, неможливість звикнути до війни і вагу підтримки тилу слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Історії справжніх записує для ЛКП «Львівське радіо» журналістка і волонтерка Ірина Вовк. 

Черговий герой подкасту «Тримаю Небо» з Іриною Вовк — морський піхотинець з позивним Кущ. Він знає війну з дна окопу і з борту десантного човна. А ще із секретних документів Верховної Ради України, адже саме з її лав наш герой пішов аби долучитись до самооборони Києва 24 лютого 2022 року.  

«Або на фронт, або для фронту,— це єдина зараз парадигма для кожного українця. І тоді в нас немає шансу не перемогти», — впевнений герой наступного епізоду воєнного подкасту «Тримаю небо».