
Sign up to save your podcasts
Or


Місто більше не містить мого сенсу.
Але я ще в ньому.
Цей епізод — про пост-міський стан.
Коли твоя праця — онлайн.
Твої друзі — в чатах.
А твоє тіло — у місті, яке тебе не бачить.
Це тиха спроба прислухатись до бетону.
Без втечі.
Натхненний також звертаннями
Григорія Савича Сковороди.
Не все можливо передати своїми словами.
Я ж з Відрадного :)
Цього разу — голос іншого.
Аттила Могильний — український поет, перекладач, дитячий письменник.
Укладач неформального часопису «Абаба-галамага».
Автор збірки «Київські контури» (2013).
Київський. Тіньовий. Справжній.
Природа не ставить умов.
Дерева не потребують резюме.
Вітер не вимагає пояснень.
Call me a breeze. Це і є простір для відновлення.
Весна повертається. Після довгої зими — повільна хода серед бузку, дихання, тиша.
Це перша «сутра» — досвід шінрін-йоку в ботанічному саду Гришка.
Місце, що змушує сповільнитися.
Природа говорить — не словами, а ароматом, формою, тінню.
Просто будь.