Вона — не може миритися з несправедливістю і завжди відчайдушно захищає тих, хто цього потребує.

Вона — закриває багатотисячні збори завдяки котячим лапкам і власному креативу.

Вона — не може без Харкова, попри те, що пережила страшні події в ХОДА 1 березня 2022 року.

Вона — навчилася керувати автівкою, щоб переганяти машини для військовослужбовців.

Вона — має незліченну кількість прапорів із написами подяки від воїнів.

Вона — любить роздавати солодощі захисникам на блокпостах, коли виїжджає за місто.

Вона — Юлія Напольська, волонтерка й продакшн-директорка «Накипіло».

Вона — знімалась у кліпах, обожнювала фотосесії, училася на культурну журналістку;

Вона — зустріла повномасштабне вторгнення в Маріуполі;

Вона — не розуміла, чи виживе, але знала: мусить бути голосом людей;

Вона — бачила стільки болю, але заборонила собі плакати й виконала обіцянку;

Вона — не розуміла, як спати в тиші, без обстрілів;

Вона — разом із двома колегами розповіла світові правду стрічкою «20 днів у Маріуполі»;

Вона — здобула Пулітцерівську премію у 23 роки;

Вона — не закрилася від людського болю і далі працює там, де гаряче;

Вона — Василіса Степаненко, журналістка та продюсерка Associated Press.

Вона — акторка, усе життя в мистецтві.

Вона — з перших днів великої війни в ТрО.

Вона — усього навчилася з нуля, воювала на півдні, сході й півночі країни, місяцями без ротації.

Вона — багато сміється і каже, що війна зробила її сміливішою.

Вона — мріє повернутися в театр, але після того, як «вигризе» омріяну Перемогу.

Вона — долає цей важкий шлях пліч-о-пліч із коханим-добровольцем.

Вона — Тетяна Тумасянц. Акторка Харківського театру ляльок, але вже півтора року захищає країну від рашистської навали. 

Ми починаємо цикл програм «Вона. Війна» про жінок, які активно наближають нашу Перемогу. Слухайте щосереди о 12:00.