Будинок "Слово"

Ярослав Гримайло

Народився в сім'ї робітника. В 1926—1930 роках навчався в Харківському Інституті Народної Освіти. Працював у редакціях періодичних видань та видавництвах. Член КПРС (Комуністична партія Радянського Союзу). Друкуватися почав у 1926 р. Належав до літературних організацій «Молодняк» та ВУСПП.

Особливе місце у творчому доробку посідають історико-біографічні романи про М. Пржевальського («Великий слідопит», 1957), Я. Галана («Зачарований на Схід», 1971), М. Трублаїні («Добропроходець», 1977).

Ярослав Гримайло

Кв.4

"Вербові котики"

Читає - Тетяна Чухен✨

Юрій Яновський – поет, прозаїк, драматург, редактор і журналіст кількох періодичних видань, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики. Як літератор Яновський дебютує віршем «Море» (російською мовою) під псевдонімом Георгій Ней у газеті «Пролетарська правда» від 1 травня 1922 р. Письменника помічає Михайль Семенко, що тоді працює в газеті «Більшовик». Лідер футуристів стає метром талановитого початківця й уводить його в літературу.

Робота на кінофабриці наклала величезний відбиток на всю подальшу творчість митця. Кінематографічний досвід лежить в основі його першого роману «Майстер корабля» (1928 р.), перенесений в есей «Голлівуд на березі Чорного моря». Романи «Чотири шаблі» (1931) та «Вершники» (1935) – дуже кінематографічні.

Помер Юрій Яновський від серцевого нападу 25 лютого 1954 р. у Києві.

Юрій Яновський

Кв.36

"Шпигун"

Читає - Григорій Бакланов✨

Олесь Досвітній

Такий літературний псевдонім українського письменника та політика Олександра Федоровича Скрипаля-Міщенка. Він, як і сотні обдарованих митців, намагався своєю творчістю надихнути пригноблену Батьківщину на новий злет.

Захоплений революційним піднесенням 1905 року, Олександр особисто брав участь у суспільних подіях, виступаючи з кореспонденціями у місцевій пресі, а також у київській газеті «Рада». Разом зі своєю дружиною Марією Курською-Досвітньою, Олесь Досвітній, з-поміж інших професійних пропагандистів і організаторів, поїхав у Галичину, де діяло західноукраїнське та польське підпілля. Проте належно розгорнути запрограмовану роботу не вдалося. Група Досвітнього опинилася в руках польської дефензиви. Письменника спершу кинуто до в'язниці міста Любліна, а згодом — Варшави. Пізніше ці події лягли в основу його роману «Нас було троє» (1928).

У січні 1920 року у в'язниці Олесь Досвітній написав своє перше оповідання — «Розкаяння».

Розстріляно Досвітнього в Харкові.

Олесь Досвітній

Кв. 31

"Дніпрове шумування"

Читає - Олександр Рудинський ✨

Іван Багряний

У молоді роки вчителював (викладав малювання), обіймав низку посад в різних організаціях, працював на шахтах Донбасу. Писав вірші, здійснив поїздку по Україні. Деякий час навчався в Київському художньому інституті, який не закінчив через фінансову скруту та політичну неблагонадійність. Входив до опозиційного літературного об’єднання «МАРС» («Майстерня революційного слова»).

Провів 11 місяців в одиночній камері внутрішньої тюрми ГПУ.

Після повернення, 16 червня 1938-го заарештований вдруге – цього разу за «участь у націоналістичній контрреволюційній організації».

В 1945-му емігрував до Німеччини. Його памфлет «Чому я не хочу вертатися до СРСР?» (1946) набув великого розголосу і став одним із тих документів, що змінили на Заході ставлення до проблеми «переміщених осіб».

Іван Багряний

Кв. 54

"Чому я не хочу вертатись до СССР?"

Читає - Ірина Лоскот ✨

Сергій Пилипенко 

Народився 10 (22) липня 1891 року в Києві.

1918 року, після демобілізації, Пилипенко повернувся до Києва, примкнув до місцевої групи УПСР, що гуртувалася навколо газети «Народна воля», став її редактором. Брав участь в організації повстання проти гетьмана Павла Скоропадського, за що три місяці відсидів у в'язниці.

Від 1922 року був головою створеної ним спілки селянських письменників «Плуг».

від 21 серпня 1933 року Пилипенка виключено з партії «як небільшовика за спотворення національної політики, ідеологічну нестійкість і примирливе ставлення до буржуазно-націоналістичних елементів».

Після трусу на квартирі в будинку «Слово» 29 листопада 1933 року Пилипенка арештували.

Сергій Пилипенко

Кв. 20

"Джон-Вільям Петерсон"

Читає - Дмитро Олійник✨

Доленго Михайло

Поет, критик, виступав у своїх критичних статтях проти Хвильового та "Вапліте", а також ботаник, доктор біологічних наук, професор.

Літературну діяльність почав 1915 року. З 1922 року виступав також як літературний критик.

"Маленького росту, з вусами і бородою, в окулярах. Виглядав на заклопотаного службовця, що завжди кудись поспішав." (В. Куліш)

Доленго Михайло

Кв. 53

"Беатріче каже Дантові"

Читає - Марія Рудинська✨

Ігор Муратов

Народився 28 липня 1912 р. в Харкові у родині службовця. У художній спадщині І. Муратова провідне місце посідає поезія. З неї він почав свою творчість, звернувшись до тем праці (збірка «Комсо-графік», 1933), моралі (поема «Зелені зозулі»), громадянської війни (поема «Остап Горобань», 1938).

І. Муратов — автор повістей і романів. На його прозових творах позначився вплив поезії — їм притаманні чіткість задуму, логічність, поетичність викладу.

Його творчість органічно увійшла в літературний процес України, ставши його складовою частиною.

Помер 29 березня 1973 р. в Харкові.

Ігор Муратов

Кв. 12

"Це правда"

Читає - Катерина Горностай✨

Іван Сенченко 

Народився І.Ю. Сенченко 30 січня (12 лютого) 1901 року  в с. Наталиному поблизу м. Краснограда, що на Харківщині. 1921 року, переїхавши до Харкова — тодішньої столиці України, працював продавцем у книгарні, бібліотекарем, учителем української мови у робітничому гуртку. Водночас друкувався в газетах і журналах:«Селянська правда», «Вісті», «Студент революції», «Комунарка України».

"Досить огрядненький, з голеною головою, веселий і дотепний. Жив він на другому поверсі, якраз над Щупаком, і не раз жартома говорив: — Мені критика нічого не зробить, бо я над нею і я на неї... — маючи на увазі Щупака. Але за ,,Холуєві записки” дісталось Сенченкові досить боляче від тієї ж живущої під ним „критики”. Жив Сенченко з дружиною та маленьким тоді синком, з яким частенько виходив у двір похвастатись „нелітературним” дорібком."

В. Куліш

Іван Сенченко

Кв. 6

"Льонок"

Читає - Вероніка Шостак ✨

Олекса Слісаренко

Народився 28.03.1891 р. на хуторі Конівцов Вовчанського повіту на Харківщині.  Публікуватися почав ще до революції, з 1910 р. в нелегальному студентському журналі "До праці" та в часописах "Рілля", "Плуг", "ЛНВ", "Рідний Край", "Сніп", "Село", "Дніпрові хвилі", "Маяк", "Промінь".У 1931–1933 рр. вийшло зібрання творів О. Слісаренка в 6 томах.

Арештували письменника 29.04.1934 р. Майже рік тривали виснажливі допити. Спочатку письменника змусили зізнатися в приналежності до контрреволюційної організації, але через два місяці О. Слісаренко відмовився від цих зізнань, заявивши, що давав їх під фізичним впливом слідчого. Але тоді його звинуватили в приналежності до націоналістичної літературної організації ВАПЛІТЕ.

На суді 19.03.1935 р. О. Слісаренко ще раз відмовився від своїх зізнань, однак його позбавили волі на 10 років, а 9 жовтня 1937 р. засудили до розстрілу. Вирок виконали 3 листопада 1937 року.

Олекса Слісаренко

Кв. 34

"Таємні збори" 

Читає - Влад Михальчук✨

Антін Дикий 

Народився 1.08.1900 р. у с. Велика Андрусівка на Полтавщині.Автор збірки поезій "Огонь цвіте" (1927) та збірки "Оповідання" (1932), п'єси "Сухий закон" (1932) у співавторстві з О. Полторацьким. Поезії друкував в "Універсальному Журналі".

"Носив бороду й мав добрі вуса. Як відомо, всі Дикого боялись, бо вмів створювати враження, що «щось таке знає», чого інші не знають; що «має авторитет» у колах, у яких інші авторитету не мають; що взагалі діє з «чийогось доручення» і таке інше. Якось йому хтось порадив, і він вуса та бороду зголив. І всі враз побачили, що він абсолютна мізерія і навіть побоюватись його перестали. Але Дикий знову відпустив вуса та бороду. І знову всі почали його боятись" Ю. Смолич.

Антін Дикий

Кв. 43

"Осінь"

Читає - IZI SURF✨