Кіносвіт: "Верхівковий хижак"

На вухах: 100лиця "Ламбада"

На вухах: Kola "На БЗ"

На вухах: ХАС feat. STASYA "На фото"

На вухах: Оксана Білозір "Fata Morgana"

На вухах: Сергій Лазановський "Шкільні роки"

У студію Радіо Перше завітав Роман Голубовський – редактор, маркетолог, засновник сатиричного порталу UaReview та автор дебютної збірки оповідань «З нами житиме еласмотерій», що вийшла у видавництві «Лабораторія».

Роман розповів, як розпочав письменницьку діяльність у 2024 році після участі в курсі Litosvita, а також поділився історіями створення оповідань, що увійшли до збірки «З нами житиме еласмотерій» : тут буденні ситуації перетворюються на абсурдні, подекуди трагікомічні сюжети, що допомагають інакше поглянути на сучасне життя, людські стосунки, війну, пропаганду та суспільні настрої.

- про спорт та війну

- про шлях від спортсмена до військовослужбовця

- про зміни серед військових та цивільних

Сьогодні з’ясуємо, чому українська мова любить точність – і чому навіть схожі слова можуть мати зовсім різні значення.

Час від часу можна почути, що слово «лимон» нібито неправильне, а замість нього треба вживати лише «цитрина».Насправді обидва слова — правильні. «Цитрина» прийшла до нас із латинської, а «лимон» — зі східних мов через європейські. І хоч «цитрина» — давніше запозичення, саме слово «лимон» давно стало звичним для української мови.

Тож можемо спокійно казати: «чай із цитриною», «порізаний лимон»,

«морозиво з лимоном».

А тепер — про ще одну пару слів, які часто плутають: «збірка» і «збірник». Збірка — це видання творів одного автора або народної творчості.

Наприклад: «збірка віршів Тараса Шевченка», «збірка народних пісень».

А збірник — це книжка, де зібрані твори різних авторів, документи або навчальні матеріали.

Наприклад: «збірник диктантів», «збірник задач», «збірник оповідань».

Проте мова — це не лише правила. Це ще й уважність до значень. Бо інколи слова здаються однаковими, але кожне має своє місце й свій характер.

Сьогодні поговоримо про слова та вислови, які ми щодня чуємо навколо, але не завжди помічаємо, наскільки вони природні для української мови.

У магазинах, рекламі чи навіть офіційних оголошеннях часто можна почути: «Автоматично приймайте участь у розіграші». Але українською правильно — брати участь.

Мовознавець Борис Антоненко-Давидович свого часу наголошував: вислів «приймати участь» — чужий для української мови.

Натомість дієслово «приймати» вживаємо тоді, коли щось отримуємо, приймаємо гостей, документи чи рішення.

Правильно казати: «прийняти документи», «прийняти пакунок», «приймати відвідувачів».

А от: «брати участь у конкурсі», «брати участь у розіграші», «брати участь у нараді».

Ще одна поширена звичка — казати: «Я переживаю за тебе».

Проте дієслово «переживати» в українській мові має інше значення. Це — проживати щось складне або жити довше за когось.

Можемо сказати: «переживати втрату», «переживати важкі часи», «пережити ворогів».

А коли говоримо про тривогу чи занепокоєння, доречніше: «хвилююся», «турбуюся», «непокоюся», «бентежуся».

Українська мова дуже тонко передає відтінки значень. Іноді достатньо замінити одне слово – і фраза звучить природніше, точніше й по-українськи.