Не кожною кулею вбити атланта
не кожним ножем є смертельним удар
давно помирають за правду таланти
та лиш після смерті ще більший їх жар
та лиш після смерті їх чутно гучніше
і вогник ледь видний - причина пожеж
зі сну прокидаються люди геть інші
і більше немає умовностей, меж
мовчить тільки зрадник, шепоче убогий
та вільного... вільного чутно здаля
вже стільки зібралося наших у Бога
що страшно, як крутиться далі Земля?!
не кожною кулею вбити поета
не кожне авто зупиняє співця
та пишуться вище криваві сюжети
за мову і правду стихають серця
вже стільки, мій Боже, безмежного цвіту
убито, сплюндровано... де ж є Твій рай?
ми тихо не вміли ходити по світу
ми тихо не вміли любити свій край
і лізе орда, наче ті паразити
бо вже відчувають, що скоро кінець
бо кулею правду нікому не вбити
і волю не вибити з наших сердець . . .