Вже саме час Мовного патруля. А ще – час закутатися у теплий шарф, одягнути шапку на вуха і всі ґудзики на пальтах і куртках…ось тут і зупинимося: що ми маємо зробити з тими ґудзиками – защІпнути, защЕпнути чи защИпнути? І чи є різниця між цими трьома дієсловами? А ще – котре з них правильне?

Насправді правильно і так, і так, і так — залежно від того, що маємо на увазі.

ЗащЕпнути — взяти щось на гачок, защіпку; ще можна сказати - застібнути.

✅ Він защепнув на гак двері та підійшов до вікна.

✅ Я защепнула куртку на всі ґудзики й подалася на роботу.

У цих випадках можна сказати і защіпнути – це слово є в наших словниках, але воно маловживане і частіше зустрічається у розмовній мові. То ж не буде помилкою сказати:

✅ Я защіпнула пальто і підняла комір.

✅ Він защіпнув двері і підпер їх, аби вітер не зірвав з петель.

А тепер говоримо про защипнути. Защипнути — захоплюючи що-небудь щипцями або чимось подібним, затискати; а ще – заліплювати вареники, пироги тощо.

✅ Кравчиня швидко защипнула складки тканини спеціальними затискачами.

✅ Щоб вареники не розварювалися, треба добре защипнути краї тіста.

То ж, уже знаючи ці особливості, можете розмовляти не боячись помилитися. До речі, часто можна почути, як кажуть «не боючись», проте дієслово боятися належать до другої дієвідміни. За правилами сучасної літературної мови дієприслівниковою формою згаданого дієслова є боячись, а не боючись, як часто пишуть і вимовляють. Пам’ятайте про це.

Коли більше не віриш словам

коли більше ні слову не віриш

бо помер від отриманих травм

і, щоб жити - забив усі діри

і, щоб жити - зліпив інший світ

а той світ неподібний на інші

ти один віддаєш собі звіт

ти собі віддаєш тепер більше

не вкладаєш у сенси слова

що зриваються часом зрадливо

бо людина лиш доти жива

доки буде людина щаслива...

і, коли починається гра

а гравців з кожним днем стає менше

відчуваєш - приходить пора

відродитися, навіть померши

відродитися в світ, де слова

вириваються часом зрадливо

де людина на вигляд жива

де людина на вигляд щаслива

не зламалась на втіху вітрам

і не втратила в людяність віру

та, коли вже не вірить словам

є щось більше , у що вона вірить...

Дорога додому

дорога до себе

далека і довга

і довга, й далека

долатиме втома

дорогою в небо

болітимуть ноги

і буде нелегко

а часом так важко

вмирати і жити

і жити, й вмирати

пізнавши людину

лети, моя пташко

крізь стіни і плити

крізь двері і ґрати

що створені з глини

піску і молитви

з молитви й причастя

і з часткою Бога

в найвищій потребі

завершаться битви

і буде всім щастя

хто встигне додому

хто встигне до себе

лети, моя пташко

твій дім - то є небо....

Забери мене на півстоліття

поверни мене хоча б на чверть

там, де сонце понад морем світить

там, де нас розлучить тільки смерть

забери мене, вкради у світу

поверни в небесну голубінь

я одна навчу тебе любити

підійму з поранених колін

ти вдихнеш мене на повні груди

і відчуєш присмак висоти

там, де байдуже, що скажуть люди

в тебе буду я, а в мене - ти

ніжно-ніжно... часом, без упину

разом доторкнемося до хмар

бо в житті знайти свою людину

то, мабуть, найбільший в світі скарб

хай нас не злякає час та відстань

хай ніщо не спинить до мети

скільки ще пізнати треба істин

щоб своє навіки зберегти

і нехай завершується літо

де подій й обставин круговерть

забери мене на півстоліття

поверни мене... хоча б.. на чверть...

Я тебе залишу на півслові

я тебе залишу... як і ти

те, що нами знайдено в любові

вже ніколи в інших не знайти

вже давно позбавлені ілюзій

нащо витрачати марно час

час з людей витешує нам друзів

й тих, що зустрічаються лиш раз

тих, що не дістануться нікому

не для всіх думок їх висота

обережно їх приносимо додому

й віддаємо частками життя

віддаємо, вічно віддаємо

а собі залишити? ганьба?

я залишусь в погляді твоєму

доки ще триває ця доба

доки ще триває ця тривога

сил все менше. менше й менше слів

добре - не чекаючи нічого

добре - якщо ти вже щось прожив

і не треба зупиняти знову

якщо так злякався висоти

я тебе залишу на півслові

щоб ти зміг свій залишок пройти...

Є люди маленькі. є люди великі

є люди отруйні. є люди як ліки

є журавлі серед них і синиці

є люди - мільйони. а є одиниці...

є люди як зорі. є метеорити

одні, щоб мовчати. а є - говорити

є люди як всесвіт. а є як краплина

і кожній людині є в світі людина

і в кожному світі є звірі і люди

є прокурори, присяжні і судді

є люди як сонце і люди як вітер

і будеш вмирати за них ти... і жити

та в мить як зустрінеш для себе людину

у цілому світі найближчу, єдину

можливо, багату. можливо, убогу

людина як іскра, подібна до Бога

тому не суди помилки і провини

люби цілим серцем маленьку людину

і не вдавай, що байдужий до неї

бо люди - скарби, а не просто трофеї

і в час, коли впаде вона на коліна

одне пам'ятай.. що ти також... Людина ❤️

Кіносвіт: серіал "Оманливе кохання"

Кіносвіт: "Озеро Каддо"

На вухах: NAZVA "Щастя"

На вухах: Олена Тополя "Я ріка, я вогонь"