Хто, в біса, такий Йозеф Рот?

Про співпрацю театру Заньковецької і “Дикого театру”

Про страх поновлення “Тригрошової опери” Брехта

Про Івасюка, Іларіона Павлюка, Яна-Крістофа Гокеля

Про Жолдака і театр після нього

Про поки ще головного театру Петросяна і його нову постановку, що ж значить це “поки що”

Чому Максиму Голенко подобається наступити на горло, про те, яку обрати мову театру: ніжності і жорстокості? як розмовляти з глядачем і бути чесним з самим собою в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Максим Голенко - генеральний директор-художній керівник театру Заньковецької

Все про чистку обличчя з косметологинею Анастасією Куценко by https://radiopershe.com

Про те, що "Доброволець взагалі не заходитиме до ТЦК", - саме з такою заявою виступили представники Генерального штабу і Міноборони щодо нововведення в механізмі мобілізації. Що це означає з юридичної точки зору

Кабінет міністрів України оновив правила бронювання чоловіків: що і для кого змінилось

Чи є ймовірність скасування бронювання

Пропускна спроможність ТЦК і СП: чи будуть зміни

Чому ще доведеться періодично оновлювати дані в ТЦК і СП, якщо чоловік має відстрочку (наприклад батько трьох дітей)

Про це в програмі "Інший погляд" з Ольгою Телипською на Радіо Перше розповів Тарас Грень - керівник Апарату ЛОВА

Про відьомське коло і силу жінок в часі війни, про магічний реалізм у творах для дорослих і для дітей письменниці та драматургині Юліти Ран. Про шлях від режисерки до письменниці в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше говорили з Юлітою Ран.

Як працює дисципліна у спорті розповіла фітнес-тренерка Христина Кручок by https://radiopershe.com

Сьогодні поговоримо про два міста – Шептицький і Сіверськодонецьк, та про його жителів. Чому? Поясню.

Місто Червоноград на Львівщині перейменували на Шептицький. Таке рішення нещодавно ухвалила Верховна Рада України після тривалих дебатів на усіх рівнях. То ж відразу ж у багатьох постало питання: як правильно називати тепер жителів цього міста?

І тут нам на поміч може прийти місто зі схожим найменням — Хмельницький, жителів якого називають хмельничани (множина), хмельничанин (чоловічий рід), хмельничанка (жіночий рід).

Отож для Шептицького катойконіми будуть такі:

✅ шептичани ✅ шептичанин ✅ шептичанка. Не дивуйтеся і звикайте!

А тим часом ми помандруємо на схід України. Місто Сєвєродонецьк (Луганська область) не так давно перейменовано на Сіверськодонецьк, що цілком логічно, адже назва населеного пункту походить від річки Сіверський Донець.

Топонім Сіверськодонецьк набуває в родовому відмінку тільки закінчення -а, і ніколи не -у: тобто і кажемо, і пишемо Сіверськодонецька.

А жителів Сіверськодонецька правильно називати так: сіверськодонеччани (множина), сіверськодонеччанин (чоловічий рід), сіверськодонеччанка (жіночий рід).

То ж будьмо пильними, коли кажемо про жителів цих міст і називаймо їх правильно.

Тема розмови на сьогодні: як правильно утворювати чоловічі й жіночі імена по батькові?

Звісно, ще зі школи усі ми знаємо, що до основи власного імені додаємо суфікс -ович (для чоловічих) або -івна, -ївна (для жіночих). Наприклад:

Іван — Іванович, Сергій — Сергійович, Борис — Борисівна, Матвій — Матвіївна. Але якби все було так просто, то ми б із вами про це не говорили.

Зверніть увагу❗ Від деяких власних назв імена по батькові творимо за таким зразком: - Микола — Миколайович, Миколаївна і Миколович, Миколівна;

- Григорій — Григорович, Григорівна; - Яків — Якович, Яківна;

- Кузьма — Кузьмич і Кузьмович, Кузьмівна; - Ілля — Ілліч, Іллівна;

- Лука — Лукич і Лукович, Луківна; - Сава — Савович і Савич, Савівна;

- Хома — Хомич і Хомович, Хомівна.

А ще під час творення імен по батькові можливе чергування голосних у корені: Федір — Федорович, Федорівна.

А от імена по батькові Ігорьович і Лазарьович пишемо зі знаком м'якшення.

І запам’ятайте❗ Треба розрізняти варіанти імен:

- Анатолій — Анатолійович, Анатоліївна й Анатоль — Анатольович, Анатолівна.

- Євген — Євгенович, Євгенівна і Євгеній — Євгенійович, Євгеніївна.

- Арсен — Арсенович, Арсенівна й Арсеній — Арсенійович, Арсеніївна.

У кличному відмінку чоловічі імена по батькові мають закінчення -у: Кириловичу, Степановичу, Віталійовичу. А жіночі у кличному закінчуються на –о: Тарасівно, Гнатівно, Марківно.

То ж пам’ятаймо ці тонкощі і будьмо уважні у спілкуванні.

Сьогодні ми продовжимо тему українських прізвищ. Та зануримося в їхнє походження.

Українська історія багата на цікаві факти та події, які відображаються навіть у наших прізвищах. Мовознавець Юрій Редько провів дослідження, яке виявило стародавні українські прізвища, що належали правителям міст та селищ. Ці прізвища часто походять від посад, які займали їхні носії, і збереглися до наших днів.

У містах, що не мали магдебурзького права, міську раду очолював війт, а не бургомістр. Війт також був сільським головою (старостою) у західній частині України. Від цієї посади походять такі прізвища, як Войтович, Войтенко, Вуйцик, Вітів, Війтів, Войтюк, Витюк, Войтунь, Войтишин, Вітовський.

В епоху Козацької держави на чолі громад і військових загонів стояли отамани та гетьмани. Прізвища на кшталт Гетьманенко, Отаманенко або Отаманчук з’являлися від таких титулів і передавалися у спадок. Ці прізвища не тільки свідчать про керівні функції, але й про історичну участь в захисті українських земель.

Під час Великого князівства Литовського та Речі Посполитої посада старости була однією з найвпливовіших у системі місцевого самоврядування. Староста відповідав за збирання податків та управління громадою. Прізвища Старостенко, Старостюк та Старостин — свідчення того, що предки їх носіїв виконували важливі функції в місцевій адміністрації.

То ж пам’ятаймо, що стародавні українські прізвища є свідченням багатої історії нашого народу. Вони відображають не лише родинні зв’язки, але й соціальні ролі та обов’язки, які виконували наші предки. Ми ж шануймо своє минуле і дбаймо про майбутнє.

У нас операія «Антисуржик». Ми вже не раз її проводили в ефірі, проте нагадаю: беремо широко вживані, але не властиві нашій мові вислови, і заміняємо їх на українські.

Майже щодня українці використовують слова, які невиправдано запозичені з російської мови. Вони перероблені на українській лад і засмічують нашу мову суржиком - розмовною мовою, яка об'єднує штучно декілька інших мов, без дотримання літературних норм. Ось вам така ситуація зі словами, які стосуються будинку та квартири.

Як правильно називати предмети у будинку і не використовувати суржик? Наприклад, відомі всім «лєстнічна площадка" та "замочна скважина". Це ж і є суржик, але в українській мові до цих покручів є дуже мелодійні відповідники.

Отож, як правильно назвати частину загального коридору? Сходовий майданчик. І зверніть увагу: не схОдовий майданчик, а сходовИй майданчик.

А "замочна скважина"? Українською отвір для ключа – це замкОва щілина. До речі, наші словники дозволяють наголошувати слово "щілина" двояко". А от зі словом «замкОва» у цьому випадку так не вийде, адже «зАмкова» тут не скажеш, бо зміна наголосу змінить і значення слова – «замОк» на «зАмок».

І наостанок ще нагадаю, що правильно буде казати не "відкриваємо вхідні двері", а "відчиняємо вхідні двері". Адже двері, вікна, кватирки, ворота чи хату ми відчиняємо і зачиняємо. А відкрити можна рахунок, кав’ярню, засідання або ж нову планету. А от книжку, зошит чи газету ми теж не відкриваємо, а розгортаємо! І очі ми розплющуємо, а не відкриваємо. Ось вам і багатство української мови! Користуйтеся на здоров’я!

Сьогодні поговоримо про загадку давнини: чому раніше в Україні чоловіки брали прізвище дружини та хто був єдиним винятком?

В історії України існує чимало дивовижних і маловідомих фактів, які кидають виклик звичним уявленням про соціальні норми минулого. Одним із таких є традиція, за якою чоловіки іноді брали прізвище своєї дружини.

Цей факт може здаватися неймовірним у сучасному суспільстві, де, як правило, жінки після шлюбу змінюють прізвище на чоловікове. Отож. Основною причиною, чому чоловіки брали прізвище дружини, була система родових земель та спадковості. Так, так, мова про матеріальний інтерес! В Україні, як і в багатьох інших країнах, прізвище було тісно пов’язане із правом на володіння земельними наділами або іншими ресурсами. Якщо сім'я жінки мала впливове ім'я, великі землі чи багатство, то чоловік, вступаючи у шлюб, міг стати її частиною, прийнявши прізвище як символ приєднання до цього роду.

Особливо це було актуально, якщо у сім'ї не було синів, а батьки мали намір зберегти рідне прізвище та володіння для майбутніх поколінь. У таких випадках чоловік, який одружувався на єдиній доньці, міг прийняти її прізвище, щоб не зник рід і його ресурси.

До речі, саме таким чином з’явилося відоме українське прізвище Приймак. Воно походить від того, що чоловік жив у приймах у родині тещі або дружини, не володіючи власним маєтком.

Проте існували й винятки. Важливою постаттю, яка не підпадала під це правило, був чоловік зі шляхетного, дуже впливового або козацького роду. Такі роди мали настільки високу репутацію, що зміна прізвища для них була б неприйнятною. Прізвище в цьому випадку символізувало не тільки родинну приналежність, але й величезну честь і традиції роду.

То ж знаймо свою історію, плекаймо мову і разом виборюймо майбутнє.