Вже не буде, як було раніше
вже не буде, як було.. повір
бо війною загострена тиша
бо вціліле рясніє від дір
і мовчання тепер.. о дев'ятій
і тривога тепер без кінця
і ні дня, і ні ночі без втрати
і від спогадів.. тільки місця
від людей... лиш світлини на пам'ять
і так мало.. розмов і обійм
як багато тепер би віддав я
щоб побачити ще раз свій дім
обійняти моря і озера
підкорити найвищі з вершин
Одіссеєм з поеми Гомера
повернутись до батьківських стін
тут не буде, як було раніше
тут і люди вже будуть не ті...
ми - живі. ми - вціліли. ми - інші.
відбудуємо наші світи....