Я дуже полюбляю слово «пригорща», і всім іменинникам завше зичу повні пригорщі добра. То ж сьогодні пропоную і вам наповнити свої пригорщі гарними словами на щодень. Звісно, розпочнімо саме з «пригорщ».
На це слово не так просто натрапити ні в розмовній мові, ні в книгах. А проте – я змогла – у Саллі Руні, ірландської письменниці та сценаристки. Вона описує ранок, і він, з огляду на аномально спекотні дні, має бути дуууже раннім, щоб можна було уявити його – увага! – «холодною чистою водою у пригорщі. Але ж гарно!
І яке красиве слово – при́горща! То що ж воно означає?
— обидві кисті рук, напівзігнуті й складені так, що в них можна тримати щось покладене, насипане;
— кількість чого-небудь, що вміщається між обома напівзігнутими й складеними кистями;
— перен. незначна кількість кого-, чого-небудь.
А ось іще гарний приклад із пригорщею у Коцюбинського:
Коли б отак підійти, узяти в пригорщу зло і здушити.
От би можна було так! Я навіть упевнена, що знаю, яке зло здушили б українці перед усім.
А ось ще одне чудове слово, до речі, саме з нього собі зробили копію росіянці.
Оболок - тобто Хмара, хмарина. Вгорі крізь пелехаті оболоки несміливо пробивалася одна зірочка. Юрій Смолич
І ще може бути тільки у мн. У значенні Небесна блакить.
Ранок був ясний-найясний.., сонечко зіходило, жайворонки співали під оболоками. (Марко Вовчок)
А ще рідко, але вживається у значенні Вікно.
Понад вечір Сонце вернулося з великого денного переходу до свого домівства і крізь оболок ввійшло до хати. («Казки зелених гір» Михайло Галиця, Петро Лінтур).
То забирайте собі у пригорщі ці чудові слова і нехай вони прикрашають мову.