Сьогодні звично поговоримо про мову. А саме – про наголоси, адже як каже моя донька-школярка: «Скільки я вже запам’ятовувала, а уникнути помИлок не можу. Чи помилОк? Мамо!?» Отож, мама поспішає на допомогу! І не тільки Еліані, а й усім, кого беруть сумніви!
Щоб полегшити життя, варто виділити деякі правила в наголошуванні слів. Обіцяю: одразу стане зрозуміліше! Отож…
В іменниках із префіксами ви- та по- наголос падає переважно на префікс: ви́няток, ви́падок, ви́рок, по́значка, по́зичка, по́смішка, по́каз. АЛЕ, звісно, не може бути без ви́нятків: вимо́ва, видавни́цтво, виро́щування, пора́да, пова́га.
Запозичені слова зберігають наголос мови, звідки походять: жалюзі́, лу́па, фо́льга, фо́рзац, ла́те, піце́рія, експе́рт, інду́стрія, кварта́л, діало́г, псевдоні́м. То скільки із цього переліку слів ви наголошуєте правильно? От і нагода збільшити це число!
Деякі іменники мають подвійний наголос: алфа́віт і алфаві́т, кла́дови́ще, по́ми́лка. Так, Еліана не помилилася, їй пощастило, бо наголосів два!
А більшість двоскладових прикметників має наголос на закінченні: гірки́й, тонки́й, нови́й, тісни́й, вузьки́й, котри́й, стари́й, швидки́й, низьки́й, близьки́й, легки́й. АЛЕ знову вийнятки: ти́хий, га́рний, до́брий, зру́чний, бо́сий, ко́сий.
І числівники наголошуємо так: одина́дцять, двана́цять, трина́дцять, чотирна́дцять, п'ятна́дцять, п’ятдеся́т, шістдеся́т, сімдеся́т, вісімдеся́т.
Гадаю, на сьогодні досить. І пам’ятайте, що найкраще закарбовуються наголоси, якщо тренувати навичку говорити правильно. То ж розмовляйте українською і слухайте Мовний патруль! Та до зустрічі на Радіо ПЕРШЕ!