Жінка. як вона є: Анна Коннеллі, володарка першого в світі патенту на спеціальні сходи

З приходом весни асортимент продуктів в раціоні харчування збільшується.

На яких фруктах, овочах та крупах потрібно зосередитись та чи не шкодить вода випита натщесерце -розповіла дієтологиня Яна Михалевська у програмі "СонцеШоу".

Українська мова насичена образами і експресивністю, для неї дуже характерне переносне значення. Ми вже якось згадували про те, що багато в ній і метафоричних дієсловв, утворених від іменників — назв рослин або рослинних страв, наїдків, продуктів. За дослідженнями Інституту загального мовознавства НАНУ, більшість із цих дієслів — власне українські. Вони дають влучну, а деколи іронічну, а коли й дошкульну, оцінку людських учинків. То ж сьогодні продовжимо про «харчові» дієслова.

Ми вже згадували слова переборщити, перекапустити, гарбузувати тощо. І дійшла черга й до слів про сіль, перець та …солоденьке. Отож…

ПЕРЕПЕРЧИТИ знайоме, певно, всім. Це — занадто підкреслити, наголосити на чомусь («Я розумію — святий гнів з приводу неподобства. Але ж переперчив, переперчив! Треба міру знати» — О. Бердник).

ПЕРЧИТИ — лаяти, сварити («Ми ж усіх перчили. Поперчимо й Черчилля» — Остап Вишня).

ПРИПЕРЧИТИ — вставити в розмову дотепні чи гострі слова, вислови, жарти («Він умів сказати потрібні слова, приперчити їх, додати народної мудрості» — Ю. Яновський).

НАСОЛИТИ — дошкулити, наробити шкоди («Стас уважав, що брав гроші з принципу, щоб насолити ненависній тещі» — Люко Дашвар).

ОСОЛОДИТИ — зробити щось менш неприємним, пом’якшити гіркоту переживань; зробити щось приємнішим, привабливішим («Скривився канцелярист, як середа на п'ятницю, аж сотникові шкода його стало. Казав подати вишнівки. Осолодив йому ту гіркоту» — Б. Лепкий).

Гадаю, ці метафоричні вирази припали вам до душі. Вживаймо гарні українські слова, спілкуймося правильно нашою мовою! Поширюймо знання і закохуймо в українську тих, хто досі сумнівався, вагався, боявся. Українська – додає сил і віри в себе!

Сьогодні ми разом спробуємо подосліджувати, у чому ж найчастіше помиляються ті, хто вивчає українську мову.

Як виявилося, ще складнішими, ніж наголос, для багатьох українців є тлумачення діалектизмів та архаїзмів. Я, до прикладу, не знала, що чимиричка – так кажуть на шипшину на Слобожанщині. А от у Львові ніхто з мох друзів не знав, що таке товмач, а це – товчена відварена картопля, пюре.

І дійсно, діалектизми часто бувають незрозумілими тим людям, які мешкають в іншій місцевості. Але ті ж діалектизми – це частина нашої мови, то ж запам’ятовуймо!

Так, у північних діалектах наявні слова гурок (огірок), жаркий (коричневий), у південно-західному діалекті – файний (красивий), вуйко (дядько по матері або старший за віком чоловік), стрий (дядько по батькові), лапати (хапати, ловити).

А чи знайоме вам слово «жерделі»? Які асоціації воно викликає? Я вперше почула його на Дніпропетровщині, коли в юності гостювала у бабусиного брата. Там уздовж усіх доріг росли абрикоси, але плоди в них були не дуже приглядні і смачні. Та дід Володя і баба Валя рвали їх на варення. Отож, “жерделі” – це вид абрикосів з дрібними плодами, що виростають безпосередньо з насіння. Тобто це такі собі напівдикі абрикоси.

А що таке ляпуни? Звучить несмачно, але це страва. Ляпуни – це застаріла назва млинців. А ще в деяких регіонах досі кажуть бліни, блінчікі, і майже українізований варіант - «блинчики». І от із тих блинчиків готують наліснікі. Не знаю, як ви, та я готую і їм тільки млинці та налисники. Так звучить назва страви – з тонких млинців з начинкою. Як правило, на сході і півдні – їх готують з домашнього сиру), а от на заході – і з грибами, і з м’ясом, а солодкі – з вишнями та маком.

Бувають непорозуміння і стосовно назв помешкань. За останні роки вже всі, здається, вивчили слово – “колиба”, але тлумачать його як нічогенький такий будиночок для туристів десь у Буковелі. Але його первісне значення - чабанська або лісорубська хатина. А от слово стая знають точно не всі. Але саме стая - головна будівля на полонині, там живуть пастухи влітку і переробляють молоко на бринзу та вурду. Там же завше горів невгасимий вогонь – ватра.

Тож, як ми можемо зауважити, в українській мові й справді багато таємниць та сюрпризів. Я ж бажаю вам натхнення у вдосконаленні своєї мови та жаги до знань.

Я маю підказку для тих, хто вивчає українську. Сьогодні говоримо виключно про закінчення у назвах міст і країн чоловічого роду.

Гадаю, багато хто вважає, що іменники Нью-Йорк чи Львів у родовому відмінку мають закінчення –у. Наприклад, «Він за ці роки так і не полюбив Нью-Йорку», «Моя подруга на вихідні завітала до Львову». Але! В українській мові в назвах міст чоловічого роду треба вживати закінчення -а в родовому відмінку однини. Наприклад, Лондон – (чого?) Лондона, а не Лондону. Відтак і в прикладі з Нью-Йорком правильно буде так: Він за ці роки так і не полюбив Нью-Йорка». Проте, закінчення –у в назві цього міста, до речі, це стосується і Лондона, таки може бути, але в іншому відмінку – давальному. Наприклад: 4 квітня 1953 року у Нью-Йорку народилася співачка з неймовірним голосом Квітка Цісик. Її батьки приїхали до США зі Львова (ще один приклад закінченняу родовому відмінку – а у назві міста).

До речі, є свій Нью-Йорк і в нас. Від тимчасово окупованої Горлівки до українського Нью-Йорка близько 4 км. Замість хмарочосів — великий фенольний завод. Замість статуї Свободи — старовинний млин, який росіяни знищили 8 травня 2022 року.

Перші офіційні згадки про містечко датуються 1859 роком. Німці-меноніти [мирна протестантська релігійна спільнота], які до того жили на острові Хортиця, викупили землі на лівому березі ріки Кривий Торець у графині Голіциної, а Нью-Йорк став центром семи німецьких колоній. Чому селищу дали саме таку назву, історикам досі достеменно невідомо, але швидше за все через зв’язки з Америкою, куди нерідко їздили німці. У липні 2021 року містечку повернули історичну назву.

То ж по закінченні війни ми теж зможемо запрошувати до свого Нью-Йорка. А на цьому я ненадовго з вами прощаюся.

Українська мова напрочуд образна і експресивна, адже в ній немало слів з переносним значенням. Серед них впадають в око метафоричні дієслова, утворені від іменників — назв рослин або рослинних страв, наїдків, продуктів. За спостереженнями Інституту загального мовознавства НАНУ, більшість із цих дієслів — власне українські. Вони дають влучну, а деколи іронічну, а коли й дошкульну, оцінку людських учинків. Збагачуймо наше мовлення, друзі! Отож…

ГАРБУЗУВАТИ — відмовляти женихові («Гарбузуй, гарбузуй, дочко, та й міру знай» — І. Нечуй-Левицький).

МАКОВІТИ — шаріти, рум’яніти, червоніти, як мак («…З-під квітчастих хусток маковіють обличчя на сонячному морозі» — А. Головко).

ПЕРЕБОРЩИТИ — перебрати міру («З виразу обличчя Істоцького Павло Петрович зрозумів, що помилився, переборщив» — Ігор Росоховатський).

ХЛІБИТИ — підлещуватися, догоджати («А він хлібить жінці» — Словник Б. Грінченка) РОЗКАПУСТИТИСЯ — зайняти більше місця, ніж звичайно; невимушено розсістися («Ото розкапустилась, нікуди й пройти» — Словник Б. Грінченка).

ПЕРЕКАПУСТИТИ — зіпсувати, знівечити («Ніби дідько вселився в душу! Переколотив, перемолотив, перекапустив усі цінності й ідеали» — Галина Тарасюк).

ПОБУРЯКОВІТИ — стати темно-червоним з синюватим відтінком («Тетяна Фрідріхівна спершу побіліла, а потім побуряковіла» — Марина Гримич).

ПОХМЕЛИТИСЯ — хильнути спиртного вдруге, зазвичай на другий день після пияцтва («Пора кумі й за розум узяться: не все пити — треба похмеляться» — прислів'я).

То ж якщо зауважили, українською дуже гарно і образно можна висловити буквально всі тони і напівтони почуттів, відчуттів, побаченого, почутого і пережитого. Сміливо це використовуйте.

Сьогодні поговоримо про одне неймовірне слово українсько мови. Серпанок – дивовижне й милозвучне, але його так рідко можна почути в живому мовленні! То ж маємо виправити цю несправедливість! Як? Спочатку з’ясуємо, що ж воно насправді означає, потім спробуємо проаналізувати, які асоціації пробуджує. І насамкінець – впишемо його у речення і закарбуємо у своєму словничку. Отож…

Серпанок. Що ви чуєте у цьому слові? Перед усім скажу, що воно не має нічого спільного із серпом або ж серпнем. До речі, назва місяця серпень таки походить від слова серп, бо саме у цю літню пору жнивували, жали серпами збіжжя. Але серпанок – не про це. Якщо говорити про саме українське розуміння цього слова, то серпанок – це імла, легкий туман чи мрячка. Відчуйте цю легкість. Шляхетна бруківка старого міста дрімає під покривом ранкового серпанку. Туманна ковдра оповила землю так ніжно, що сонячні промені мазками олійних фарб спадають додолу. Виявляється, що поняття туман чи мряка можуть мати навіть таємниче забарвлення, якщо ви їх назвете серпанком.

Проте є і зовсім інше тлумачення цього слова. Згадайте відчуття розгубленості чи пригнічення, коли не знаєте, що робити, коли вам хтось оману в очі пускає. В народі так і кажуть: напускати на очі серпанок. Дослівно можна витлумачити як затуманені очі. Тобто вводити в глухий оманливий кут людину, закривати їй очі на правдиву реальну картину світу.

Але пропоную не обмежувати враження від серпанку негативними значеннями. Повернімося до легкості. Якщо заглибитися до тюркського коріння цього слова, то знайдемо, що ним позначають неймовірно легку тканину. З цього матеріалу роблять вишукані шалі для жінок, які легким рухом руки накидають цю напівпрозору тканину на свої плечі або ж обличчя, якщо йдеться про східну традицію. Відтак словом серпанок ми можемо передати невимовну легкість. І навіть таємничість або й любовну романтичність. Хоча, здавалося б, неможливо підібрати однакові назви до кількох зовсім різних понять: туману як природного явища, омани як людської риси та тканини. Але це ж українська мова, з якою неможливе стає не лише можливим, а й унікальним.

То ж беріть собі слово серпанок у вжиток, розмовляйте українською і бережіть один одного.

Дмитро Гаврилюк - кросфіт тренер: чому важлива розминка перед основним тренуванням? by https://radiopershe.com

Що слухає. коли їде в авто MELOVIN?

Чи є в його авторському плей-листі власні пісні?

Які молоді виконавці "заводять" співака. коли він за кермом?

Зіновій Карач розпитав усе до дрібниць. Тому всі деталі - у рубриці АВТОГРАФ.

- про Революцію Гідності та перших добровольців на фронті

- про поранення та евакуацію побратимів;

- про Міфа та Да Вінчі