Акне на спині: як позбутися? Розповіла косметологиня Анастасія Куценко by https://radiopershe.com

1 листопада в Українському католицькому університеті у Львові відбувся пам’яттєвий фокус-форум «Я, Шептицький: культурна ітерація сенсів», присвячений 80-й річниці з дня смерті духівника та провідника українського народу – митрополита Андрея Шептицького. Про проєкт, його важливість і тяглість в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше говорили Олегом Яськівим, директором Центру Шептицького Українського Католицького Університету

Що робити, коли постійно хочеться солодкого? Розповіла дієтологиня Яна Михалевська by https://radiopershe.com

Наприкінці жовтня розпочався інформаційний аудит у ЛОВА та шести територіальних громадах: Самбірській міській раді, Золочівській міській раді Золочівського району Львівської області, Шептицькій міській раді, Дрогобицькій міській раді, Яворівській міській раді, а згодом доєднається й Стрийська міська рада

Обіцяють, що аудит має підвищити прозорість влади та забезпечити громадян вільним доступом до актуальної інформації. і стати основою для прозорої комунікації між владою, бізнесом, громадськістю.

Все про інформаційний аудит, що він передбачає, як допоможе кожному мешканцю Львівщини в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше розповів Максим Столярчук - начальник управління з питань цифрового розвитку ЛОДА.

Сьогодні поговоримо про слово «епіцентр», та чи правильно його зазвичай вживають.

Сайти і соцмережі рясніють повідомленнями про землетруси то на Одещині, то на Хмельниччині. Згадується Закарпаття і навіть нещодавно повідомили про коливання біля Кривого Рогу. У новинах йшлося про те, що епіцентр землетрусу був у районі Лозуватки на глибині 8 кілометрів. Такі повідомлення, однак, помилкові, адже терміном «епіцентр» у сейсмології позначають точку на поверхні землі, розташовану безпосередньо над місцем, де утворюється землетрус. Що ж до самого місця формування сейсмічних хвиль, то його називають центром (осередком, вогнищем) землетрусу.

https://www.youtube.com/watch?v=hzexd2YM7Y4

01:55 В епіцентрі… - 02:30 жодних панацей єйєйєй

Гурт «Крихітка» не дуже знається на сейсмології, але щедро вживає слово епіцентр у своїй пісні. Проте…, невиправдано вживати лексему епіцентр у переносному значенні — як «місце найбільшого вияву чогось». Замість вислову перебувати в епіцентрі подій треба послуговуватися зворотами перебувати в центрі подій, перебувати в осередку подій. Придатися можуть і такі варіанти: перебувати в гущі подій, перебувати у виру (вирі) подій, перебувати в круговерті подій.

То ж пам’ятайте про ці тонкощі і будьте уважні до своєї мови. На сьогодні – все.

Сьогодні програма буде не про помилки у мові, а про мову, історію і ворогів. Перечитую зараз «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко. Зізнаюся, я дуже люблю її поезії, але не відчуваю ніякого пієтету до її прози. Проте у 2010 році вона видала книжку, яка стала знаковою – вже за кілька років почнеться війна і ми нарешті подивимося в очі власному болю. Ось два уривки з повісті, які сьогодні дуже актуальні. Перший – про мову.

«У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити.

Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються.

Україна — це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови».

І ще один. Вслухайтеся.

«Можна собі уявити московського патріарха, щоб він вибачився перед народами, які зазнали від Росії кривд? Можна собі уявити Росію, що визнала б свої провини і покаялася? За репресії, за депортації, за Голодомор? За ту колись пошматовану Польщу. За поневолену Україну. За «сторозтерзаний Київ». За кров’ю залитий Кавказ. За вторгнення в Афганістан. У Будапешт, у Прагу. За Берлінський мур. За Чорнобильську атомну, що отруїла наші й суміжні землі. Та, зрештою, перед своїм власним народом — за переслідування найдостойніших своїх громадян, за руйнування храмів, за всіх тих убитих хлопців у її неоголошених війнах. Ні… У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна».

(Ліна Костенко. «Записки українського самашедшого», 2010 рік)

А за 4 роки почнеться війна і в Україні. Війна, в якій ми переможемо. Але на шляху ДО перемоги бережімо мову і пам’ятаймо, що ми – на своїй землі, за нами правда.

сьогодні ми повправляємося у заміні канцеляризмів, запозичених із російської мови. Канцеляризми в українській мові з’явилися у час, коли совєти робили все можливе, щоб уподібнити мови, стерти особливості і відмінності. Тоді і виникли кальки, суржик та слова-клони.

Але пам’ятайте, що у нас є гідна відповідь на це. Характерна особливість української мови — відносна стислість і простота ділового спілкування. Наприклад, зміст запозиченого канцеляризму «у найкоротші строки» можна передати одним словом: прислівниками якнайшвидше, щонайшвидше або чимскоріше. І ось вам приклади:

✅ Ми стараємося чимскоріше ухвалити закон.

✅ Вони вирішили щонайшвидше вирушити в дорогу.

✅ Я пообіцяла повернутися додому якнайшвидше.

Ще одне дуууже поширене слово-канцеляризм – відноситися.

Наприклад, часто можемо прочитати чи почути в офіційних установах або громадському транспорті щось на кшталт: «Дотримуйте чистоти й порядку. Просимо бережно відноситися до майна».

Але нагадаю, що в українській мові слово відноситися має значення перебувати у відповідності, співвідношенні, і вживають його насамперед у ца́рині математики. Наприклад: а відноситься до b, як c до d.

Втім, коли йдеться про виявлення нашого ставлення, вживаємо дієслово ста́витися. Ось приклади:

✅ Просимо ставитися бережно до майна.

✅ Як ви ставитеся до пропозиції зустрітися ще раз?

✅ Як Ви ставитеся до нього?

То ж пам’ятайте про ці тонкощі.

Сьогодні з’ясуємо: чи є в українській мові слово підписник?

То ж як правильно називати людину, що слідкує за сторінкою у соціальній мережі?

Ох, Сисоєв, от як так: зумів в одній пісні зібрати на купу всі англізми, а в українських словах – наробити море помилок у вимові і наголошуванні? Але цього разу ми поговоримо тільки про фоловерів. Оскільки сталої норми наразі немає, то у називанні тих, хто слідкує за сторінкою у соцмережі, трапляється безліч варіантів: підпи́сник, підпи́счик, передпла́тник, сабскра́йбер, фоло́вер.

Одна з причин цього розмаїття полягає в назві людей, що заздалегідь оплатили друковане видання: газету, журнал тощо. В українській мові їх називають передплатниками, а в московській — подписчиками.

Втім, коли йдеться про сторінку в соціальних мережах, слово передплатник недоречне: здебільшого людина не витрачає на це кошти. З цієї ж причини некоректними є кальки підпи́сник та підпи́счик.

З іншого боку, є простий спосіб позбутись чужомовних кальок: називати людей залежно від їхньої буквальної дії. Наприклад, якщо людина читає дописи у фейсбуці, вона читач, якщо переглядає відео на YouTube — глядач тощо.

А що думаєте ви з цього приводу? Котрий варіант видається вам найвдалішим? Діліться своєю думкою в коментарях до цієї програми Мовний патруль у наших соцмережах.

Сьогодні говоримо про те, як замінити деякі слова, від яких тхне "русскім духом". Настала осінь, хочеться укутатися плєдіком, попивати какао з пєчєнюшками, хочеться обнімашок….і хочеться, щоб минула оскома від цих осоружних слів. Але, на жаль, вони живучі. Як і вкусняшкі, пюрешка, отбівнушка і інший суржик.

То що можна вдіяти? Гадаю, вихід у тому, щоб заміняти їх, але не просто словами, а словами, які викликають емоції. Тобто шукати такі, щоб були «теплими», у сенсі – їх не треба «розігрівати», аби прижилися.

І якщо з вкусняшками ситуація зрозуміла – є чудове слово «смаколики», то з обнімашками складніше. Можна спробувати українізувати це слово – обіймашки, але все одно затягує на росіянізм через суфікс – ашк, майже якась матрьошка. Як було б краще?... Обійманці? Обіймусі? Обійнятка? Які ваші пропозиції? Радо вислухаю їх у коментарях до цієї програми на наших сторінках у соцмережах.

А тим часом ми ще попрацюємо на печенюшками і плєдіками. Почнемо з плєдіків. Слово плед насправді в українській мові є. Дивимося Тлумачний словник: ПЛЕД. Шерстяне або напівшерстяне покривало, перев. з торочками, яке використовують як хустку або ковдру. То ж кажіть пледик, покривало, плед. Але не зросійщуйте його, заміняючи е на є. У нас нема плєдіків, у нас тільки пледи.

І про пєчєнюшкі. Від одного слова стає нудко. Але нехай. В українській мові є гарне питоме слово печиво, а як хочеться сказати зменшувально-пестливо – ок, печивко. Але аж ніяк не пєчєнюшкі, яке є похідним від пєчєньє.

То ж затишної вам осені, закутуйтеся в пледи, пийте тепле какао з печивком і обіймайтеся – це рятує і від холоду, і від самотності та нудьги.

Дай, Боже, сили, щоб жити далі

дай, Боже, слово, щоб знати як

як доповзти нам ще до фіналу

чи Ти тут, Боже? подай нам знак...

помилуй, Боже... від цього звірства

помилуй, Боже... і сохрани

здається, тільки на ноги звівся

а знову б'є нас зі сторони

а б'є щоденно, а б'є щоночі

і вибирає, немов лото

всіх, хто востаннє заплющить очі

і не відкриє їх більше хто...

і труни, труни пливуть човнами

несе їх море невтішних сліз

несе їх горе понад дахами

як лячно, Боже, зірватись вниз

не потонути б.. у цій печалі

і хоч постав серед нас маяк

хоч краплю світла, щоб жити далі..

щоб жити далі... щоб знати як....