- Чому росія натягує український слід в теракті у “Крокус Сіті Хол”, попри те, що “ІДІЛ-Хорасан” взяла на себе відповідальність, і виборює своє право на теракт

- Польща і Туреччина - дві країни НАТО. Тож чому 39 секунд польоту ракети над польською територією стало для самої Польщі викликом: збивати чи не збивати. Вони потребували погодження Альянсу. Водночас 2015 року Туреччина не вагаючись збила російський СУ-24, який пролетів над їхньою територією 17 секунд, а росія стверджувала, що - 6 секунд. Чому Туреччині не потрібно було схвалення НАТО. Про що це говорить?

- В Кремлі заявили, що будуть аналізувати ситуацію у зв'язку із закінченням у травні терміну повноважень Зеленського, щоб заявити про свою позицію. До яких наративів, вкидів треба бути готовими

- 75-та річниця НАТО: підсумки роботи Альянсу і чи готуватись світу до глобальної війни… про це в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше говорили з Петром Байковським - політологом, викладачем УКУ

PANCHYSHYN "Тільки любов" прем'єра на Радіо ПЕРШЕ by https://radiopershe.com

Андрій Капраль - один із найромантичніших і найхаризматичніших співаків сучасної української сцени. Крім власаних композицій і пісень "піккардійської терції у його плей-листі вишукані іноземні композиції, які нікого не залишать байдужими.

Не прогавте і Ви нагоди доторкнутися до прекрасного Вашими вушками!

Сьогодні говоримо про слова «прощай» і «прощавай». Чи є між ними різниця? Чи обидва вони – українські? І чи правильно їх уживати як синоніми?

Павло Дворський, наприклад, свого часу прощався з коханою так: Прощай, всі мости… квітка вогню

Отож, прощай. Це слово можна вжити у двох значеннях і вони суттєво відрізняються.

1) Прощай – як наказовий спосіб дієслова прощати, простити. Хто чого не знає, тому то Бог прощає (прислів’я). 2) Прощавай, прощай, прощайте. Тобто власне – прощання.

Словник синонімів української мови каже, що ДО ПОБА́ЧЕННЯ, БУДЬ(ТЕ), ІДИ́ (ІДІ́ТЬ), ЗОСТАВА́ЙСЯ, БУВА́Й(ТЕ) ЗДОРО́В (ЗДОРО́ВІ), ДО ЗА́ВТРА, БУВА́Й(ТЕ), ПА (ПА-ПА́), НА ВСЕ ДО́БРЕ, ВСЬОГО́ ДО́БРОГО, ВСЬОГО́ НАЙКРА́ЩОГО; ПРОЩА́Й(ТЕ), ПРОЩАВА́Й(ТЕ) - синоніми.

То ж дійсно, іноді справді найкраще рішення – не шукати того, чого нема. Як от у випадку з прощай і прощавай. Прощай – аж ніяк не росіянізм, а звичайне українське слово. А на цьому сьогодні прощаюся з вам і я. Буаайте здорові і до зустрічі у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ.

Сьогодні разом з’ясуємо, чи є в українській мові слово блюдо? Як ви гадаєте?

Часто можна почути: «Яке твоє блюдо улюблене?» Що б ви відповіли? Я б сказала, що моє улюблене блюдо – у маминому серванті, вона його виймає тільки на Різдво та Великдень, щоб на ньому подавати до столу запечене м’ясо. Так, ви все правильно почули, слово блюдо є в нашій мові, але не в значенні страва. Словники подають ось таке його тлумачення:

Блюдо — це різновид посуду, пласка велика тарілка. Саме на блюді подають страви, наприклад, запечену качку з яблуками. Саме про неї писав Панас Мирний: “Увійшла Параска, несучи на блюді печену качку”.

А от продукти, приготовані для вживання, звуться стравами. То яка ваша улюблена страва? Можливо, її теж подають на блюді?

А улюблений напІй? Я полюбляю каву – чорну без цукру, але з кардамоном. Або ж лАте без цукру і з корицею. І ще раз хочу нагадати, що правильно наголошуємо напІй, на складі з літерою І. НАпій – це неправильно, адже напІй має корінь –пій, бо походить від «пити», наголос падає саме на корінь слова.

Пити – напІй. І тепер про лАте. Багато хто помиляється, наголошуючи це слово на останньому складі латЕ.

Але! Лáте — кавовий напій родом з Італії, він складається з молока (італ. latte) і кави еспресо. Італійці вимовляють це слово із наголосом на першому складі, тому й українською це слово італійського походження має бути - лАте.

А звідки ж тоді узявся наголос на Е в цьому слові? Цей варіант насправді більше схожий на французький, ніж на італійський. І так кажуть росіяни, які звикли, що більшість кулінарних шедеврів прийшло саме з Франції. Це ті самі росіяни, які свято вірять у все, що самі вигадали. То не будьмо як вони, поважаймо мову походження слова і розмовляймо правильно. Навіть, якщо не полюбляєте лАте. Я ж зичу вам доброго настрою і гарного дня.

Сьогодні говоримо про дитячі садочки. Так, а саме – про їх назви. Як називається дошкільний заклад, у який ходять ваші дітки? А ви в який ходили? Мій садок назви не мав, адже був єдиним на все село. А для доні у Львові я обрала чудовий заклад – Дитячий простір «Пташеня». Проте не скрізь в Україні дитсадки мають такі гарні українські назви.

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь звернувся до органів місцевого самоврядування, місцевих військових адміністрацій та власників приватних закладів освіти щодо необхідності вжити відповідних заходів та привести у відповідність до норм українського правопису та стандартів державної мови назви дошкільних навчальних закладів.

“До нас надходять непоодинокі скарги щодо назв дошкільних навчальних закладів, які мають російськомовний характер, не відповідають стандартам державної мови, а деякі - просто здоровому глузду”, - сказав він.

Так, під час вибіркової перевірки назв закладів дошкільної освіти у реєстрі суб’єктів освітньої діяльності були виявлені такі назви: “Івушка”, “Ладоньки”, “Карандашкіно”, “Солнишко”, “Кузнєчик”, “Васильок”, “Топольок”, “Заїнька”, “Черьомушки”, “Рома+Машка”, “КульБабочка”, “Инжераш”, “Мугурел”, “Універсул прікіндеїлор”, “Ендекерт”, “Пачірта”, "Монтессорі фемелі", "Британіка кідс", “Спік Інглиш”, “Грінрайс кідс” тощо.

“Зросійщені, подекуди іншомовні назви переважно зустрічаються на теренах східних та південних областей України, але іншомовні покручі присутні скрізь, і цьому потрібно покласти край! - наголосив Тарас Кремінь. - Маємо рішуче відстоювати пріоритет державної мови в усіх сферах життя, адже це - зміцнення національних інтересів та посилення національної безпеки. Закликаю місцеву владу докласти максимальних зусиль, щоб назавжди позбутися іншомовних покручів у назвах закладів дошкільної освіти", - наголосив Тарас Кремінь.

Нагадаю, що відповідно до статті 39 Закону про мову офіційні назви органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності виконуються державною мовою. І написи офіційних назв на печатках, штампах, штемпелях, офіційних бланках і вивісках виконуються також державною мовою. Поряд з державною мовою офіційні назви можуть позначатися англійською мовою. І на вивісках та офіційних бланках назви, виконані англійською мовою, подаються з правого боку або внизу.

Сьогодні ми згадаємо про діалекти. Про них так багато говорять! До них несправедливо записують стільки літературних слів! То ж наше завдання – виявити справжні діалектизми. І розпочнемо ми зі Слобожанщини, тобто Слобідської України, яка була невід’ємною частиною земель українських козаків. У сучасних межах Слобожанщина охоплює центрально-південну частину Сумської області, Харківську область, північну частину Луганської області та північно-східну частину Донецької області, західну, східну, південну частини Білгородської, південну частину Воронізької, та західну — Курської області. То ж, як ви розумієте, мова також і про значну територію прикордоння РФії. А ось власне і діалектизми, які є спільною лексикою на цій українській землі.

Чимари́чка ― шипшина Лиги́чка ― слабкий дощ То́птанка ― картопляне пюре

Об’їдок ― старий стертий віник Припу́татися ― прийти без запрошення

Муркоту́н ― людина, що говорить тихо й невиразно Сірома́ха ― заєць

Повію́ха ― дівчина, що часто ходить у гості без запрошення Пе́тя ― півень

Роззя́плений ― відчинений навстіж Багла́й — лінива й невміла людина

Баламу́тка — дівчина, що зустрічається з кількома хлопцями

Валько́ — неповоротка лінива людина Вайлакува́тий — незграбний, повільний

Бедо́вий — старанний, вправний Виканди́чка — будь-яка погана справа

Гара́шки́ — їстівні гриби Глазли́вий — такий, що може зурочити

Голоси́ндра — жінка, що голосно розмовляє Городя́нка — те саме, що ластівка

Голосні́г — морозна погода без снігу Гре́йдерка — ґрунтова дорога

Гра́бар — широка лопата Добишни́й — допитливий Босма́н — лелека

Гризли́вий — схильний до сварок Дри́мба — дуже худа людина

Дукна́тий — переспілий (про огірки, кавуни)

Жарни́чка — те саме, що сковорода Заві́сник — тобто фарту́х

Пам’ятаймо, що не всі діалектизми зафіксовані у словниках загальної лексики. Трапляються варіанти написання, наголосів і значень. Але всі ці слова – частина живої української мови. До речі, не тільки на території України. А на цьому сьогодні все.

Сьогодні розповім про чудові мовні знахідки із творів українських класиків. Наші титани слова не тільки використовували відому всім лексику, але й уміло вплітали у тексти власні новотвори. І сьогодні пропоную вам дрібку мовних знадібок із повісті «Царівна» Ольги Кобилянської. Та наприкінці - ще кілька слів від Василя Стуса.

Отож, відомі і невідомі слова від знаної модерністки, феміністки і близької подруги та соратниці Лесі Українки – Ольги Кобилянської.

падоли́ст [застаріле] — листопад легумі́ни [діалектизм] — ласощі

химерува́ти — вигадувати іритува́ти — дратувати

крута́р — шахрай, той хто хитрує і обманює, крутить, як циган сонцем

маркі́тно — себто журливо перепу́дитися — перелякатися

три́вкість — тобто міць, сила, витривалість о́ногди [діалектизм] — нещодавно

поступо́вець — людина прогресивних поглядів. Саме такою і була Ольга Кобилянська. Має́тний [застаріле] — заможний, ймовірно малося на увазі, що володіє неабияким майном, маєтками.

за́від [діалектизм] — професія, фах жари́стий — яскраво-червоний

афро́нт [застаріле] — це публічна образа.

То як, чи щось уподобали собі? Подумайте, чи будете вживати ці слова?

А я тим часом ще додам вам і кілька слів, але вже іншого автора. Самоуникання, самобіль, самовтеча – це неологізми неперевершеного Василя Стуса, поета, дисидента, репресованого радянською диктатурою. І знаєте, хоч вигадав він їх понад півстоліття тому, та вони занадто добре вписуються у наше сьогодення. Бути вчасним і доречним – це неабиякий талант, і часом мені навіть здається, що отакі слова як самобіль, створені Стусом саме для таких днів, як зараз.

То ж виражаймо себе через дії, через слова, але будьмо мудрими і сміливими, говорімо серцем і справжньою українською мовою. Ми маємо неймовірні скарби, то ж користаймо їх!

Коли в душі так тихо, що... ні звуку

коли в душі так тихо... ніби піст

і чутно щойнайменший серця стукіт

в якому вже немає вільних місць

в якому все готове до прем'єри

і, мабуть, передбачено фінал

хтось раптом відчиняє в душу двері

і похапцем вривається у зал

і похапцем... шукає собі місце -

і так, щоби партер.. і перший ряд....

але навіщо ... друже, в душу лізти

чи то ж наза́вжди? думаю , навряд..

завісу піднято. хтось вийде вже в антракті...

а ти на сцені.... і овацій шквал

а ти на сцені. ти вже скинув лати

з останніх сил виходиш на фінал

у залі тиша. монолог-молитва

того, хто вже на сцені ...без одеж

бо там, де ти ідеш по лезу бритви

насправді, щастя - те, що Ти Ідеш....

збираєш квіти.. і ховаєш рани

важливо - не як падав... а як встав !

у Бога... все й завжди́... іде за планом

й вистава ця... найкраща ... із вистав....

Вона не дивилась серіалів... і не плекала ілюзій

маб́у́ть, це так просто співпало... що він напросився у друзі...

що він напросився у гості... там вечір.. і слово за словом

світанок.. в неясній напрузі... коханці.. чи все-таки - друзі ?

вона не читала газети... їй ближче було до Ремарка...

в якомусь одному з сюжетів... він кинув палити цига́рку

він кинув її так буденно... як досі її не кидали

вона начиталась Ремарка... а він зачитався Стендаля....

а, може, так просто співпало.. а, може, співпало як вічно....

що він напросився.. невдало... що він напросився... як звично....

і, може, б спинились на слові... і краще б вони зупинились....

та їй так хотілось любові.... йому чогось... також хотілось....

й, здавалось, одна із історій... яких в цьому світі немало

вона би втопилась у горі... та, мабуть, це просто співпало

що він захотів повернутись ... що він знов просився у друзі ....

вона ж не дивилась... серіалів.... і не плекала ілюзій ...