Питання: Чи обов'язково сповідатися священнику, чи може вважатися сповіддю і пряма розмова вірянина з Богом?

Відповідає отець Сергій Швагла, парох храму Христового Воскресіння УГКЦ.

У програмі «Інший погляд» письменниця Міла Смолярова розповідала про свою книжку «Час невдах, або в кримській столиці хмарно з проясненнями» (видавництво «Лабораторія») – це роман у новелах, тобто збірка історій, які разом складаються в портрет цілого покоління. Книжка занурює в атмосферу Криму початку 2000-х – без соціальних мереж і відчуттям, що літо, дружба й кохання можуть тривати вічно. Герої – молоді люди на межі між юністю і дорослістю, які шукають себе, помиляються, закохуються й роблять вибір, що визначає їхнє життя.

Під час розмови також згадували Крим як місце пам’яті та особистої історії авторки, торкалися теми депортації 1944 року, що залишається важливою частиною кримського контексту, і говорили про пиріг кубете як символ дому й ідентичності, який в родині Міли готують на свята.

Кіносвіт: науково-фантастичний серіал "Заради всього людства"

Кіносвіт: серіал "Скоро трапиться щось страшне"

Кіносвіт: драма "Річка Меддісон"

Сьогодні повернемося до того, про що йшлося вже й раніше. Повторимо, так би мовити.

Дивлюся відео, блогерка каже:

— Це моє останнє фото…

І тут у коментарях понеслося:

— Не останнє, а крайне!

— Треба казати «крайнє фото»!

— Не можна казати «останнє»!

Але ж люді добрі, не все те правда, що в тренді!

Я завше кажу, перепрошую, але крайньою може бути плоть, а фото, зустріч, візит чи поїхдка - останні!

Адже «крайній» — це той, що скраю. Крайній будинок. Крайній стілець. Крайня хата біля лісу. А «останній» — це той, що завершує щось: останній день, останній автобус, останнє фото, останній день відпустки, останній у черзі.

До речі, про чергу. Приїхала на Нову Пошту. А там — черга.

Питаю:

— Хто останній?

А мені у відповідь, як то заведено у доморощених філологів:

— Не останній, а крайній!

Усміхнулася та й кажу:

— Добре. У черги ж два краї. То з якого краю ви крайній?

Після цього в черзі настала така тиша, ніби всі раптом чи то образилися, чи то згадали шкільний курс української мови.

Тому «хто останній?» — це абсолютно правильно.

І «останнє фото» — теж правильно.

Оця мода всюди казати «крайній» пішла переважно з професійного жаргону — у пілотів, військових, шахтарів, де слово «останній» іноді вважали поганою прикметою. Але це забобон, а не норма мови. То ж будьмо мудрими і розмовляймо українською – правильно.

Сьогодні поговоримо про те, як же влучно замінити н͟е͟п͟р͟а͟в͟и͟л͟ь͟н͟і͟ ͟м͟о͟в͟н͟і͟ ͟к͟о͟н͟с͟т͟р͟у͟к͟ц͟і͟ї͟, які дуже поширені у повсякденному мовленні широкого загалу.

Отож. Навіть, здавалося б, мовні дрібниці можуть бути кальками з російської мови.

• Чим…, тим… — це одна з найтиповіших калькованих конструкцій. В українській мові їй відповідає форма що…, то…: що більше, то краще, а не чим більше, тим краще.

• Відносно цього — Також покруч. Слово «відносно» вживається переважно в математиці: точки розташовані відносно одна одної. Натомість ми вживаємо стосовно цього або щодо цього.

А як щодо "відносно молодий" і схожих за сенсом? Тут треба казати порівняно молодий, порівняно старий тощо.

• Що б там не було, Як би там не було — звісно, теж кальки. Правильна українська форма — хай там що: Хай там що, а я все одно залишуся в Україні. Також можливі варіанти: хай там як або хоч що.

Сьогодні поговорімо про те, як же врешті позбутися ͟н͟е͟м͟и͟л͟о͟з͟в͟у͟ч͟н͟и͟х͟ ͟с͟л͟і͟в͟ ͟і͟з͟ ͟з͟а͟к͟і͟н͟ч͟е͟н͟н͟я͟м͟и͟ ͟-͟у͟ч͟и͟й͟,͟ ͟-͟ю͟ч͟и͟й͟!͟

Отож, запам’ятовуйте і вживайте природні конструкції!

• Не “швидкоспалахуючий”, а займистий або легкозаймистий. Це слово не лише містить небажане закінчення -ючий, а ще й є мовним покручем.

Кажімо: поводьтеся обережно із легкозаймистими речовинами.

• Не “завідуючий”, а “завідувач”. Наприклад: завідувач кафедри.

• Не “знеболюючий” і тим паче не “обезболюючий”. Частка “обез-” взагалі відсутня в українській мові, тож правильний варіант — “знеболювальний”.

До прикладу: деякі продукти харчування послаблюють знеболювальний ефект цих ліків.

Так само: знежирене молоко, а не “обезжирене”. У магазині великий вибір знежирених продуктів. До речі чи пам'ятаєте ви, як називати молочку українською? Нагадаю: набіл! І хай як незвично це поки звучить, будьте першими, хто почне його активно вживати.

Далі….• Не “миючий засіб”, а “мийний”.

І ще. • Не “потрясаючий”, бо це калька з російської, а приголомшливий, дивовижний, чудовий, шалений — обирайте залежно від контексту.

Не “багатообіцяючий”, а далекосяжний, обнадійливий, перспективний.

Наприклад:

• “Ваші ідеї переконливі, а тому мають далекосяжні перспективи.”

Цілком слушно виступати проти засилля слів іншомовного походження. А особливо – скалькованих, та ще й з російської!

Наприклад, слова „заключати" в українській мові немає взагалі. Тому вислови на кшталт „заключати договір, контракт, угоду" або „проблема заключається в тому ...", що їх так полюбляють окремі політики, не мають жодного права на існування. Договір, контракт, угоду укладають, а не „заключають". Проблема не „заключається", а полягає в тому, що... і т. д.

А ось вам ще одна калька. Слово „відміняти", „відмінювати" в українській мові означає робити щось або когось іншим, змінювати. Наприклад, „слово відмінюється так". А коли йдеться про визнання чогось недійсним, незаконним, про припинення дії чогось, то кажемо: „скасовувати", „скасувати": скасувати закон, указ, вирок, заняття.

А замість „оточуюча дійсність" треба казати „навколишня дійсність". Замість „оточуюче середовище" - „навколишнє" або „довколишнє середовище", або ще коротше „довкілля".

Треба казати не „згідно чого", а „згідно з чим" або „відповідно до чого". Наприклад, „згідно з набраними балами".

Більше десяти — більш ніж десять, більш як десять, більше за десять, понад десять;

Більше того — ба більше;

В більшості випадків — здебільшого;

В дійсності — насправді;

В залежності від — залежно від;

В основному — переважно;

В розстрочку — на виплат;

В той же час — водночас;

В цілому — загалом;

Вирішити проблему, питання, задачу, рівняння — розвʼязати проблему, питання, задачу, рівняння (але виконати завдання).

Сьогодні ми будемо зʼясовувати, як замінити слова "пул" і "борд" та інші подібні англізми.

Засилля в українській мові кальок з англійської стало трендом. І йдеться не тільки про молодь! Українські депутати, не усміхнувшись, можуть заявити, що закон повинен бути „прозоро-транспарентним". Дійсно?

Фуршети, пули, кастинги, фітнеси, тішорти і борди заполонили інфопростір. Так, запозичення потрібні, особливо коли на позначення нових предметів чи явищ немає українських слів. Але часто проблемою є те, що українські мовці просто не знають українських слів і тому калькують з англійської. Коли брати мову наших депутатів, то стає очевидно, що переважна їх більшість не повністю засвоїла лексичні та інші норми української мови. „Прозоро-транспарентний" - це все одно, що „дерев'яне дерево", бо „транспарентний" - це і є прозорий.

А от „фуршет" буквально у французькій мові означає виделка, але воно вживається в інших значеннях. Тому замість „фуршету" можна казати „частування".

„Пул" - це багатозначне слово, залежно від того, в якому контексті воно вживається. Це або група журналістів, або чийсь спільний фонд.

„Фітнес" - вправи, фізична зарядка.

„Борд" - це дошка, щит, а „біл" - оголошення. Отже, замість „білборд" треба казати „дошка оголошень".

Останнім часом також часто вживають слово „слоган". Але ж у нас є здавна вживане в українській мові слово „гасло". Або замість притягнутого за вуха „меседж" з англійської мови можемо казати „послання" або „заклик", залежно від контексту.

То ж не англіцизмами єдиними! Вживаймо рідні слова і шануймося!