Радіо Перше

Радіо Перше

By https://radiopershe.comNews
Download on the App Store

Радіо Перше episodes

  • Мовний патруль: львівська ґвара_част. 2
    Сьогодні знову прогуляємося Львовом і спробуємо розібратися, хто такі полікер, цербер, термінатор та швидрига.
    Почнімо з питання: хто такий полікер? Якщо ви подумали про якогось загадкового героя детективу — майже. У львівській ґварі полікер — це поліцай. А постерунковий — дільничний.
    І тут уже можна уявити цілий сюжет: полікер викликає постерункового, бо десь бешкетує якийсь… цербер. Щоправда, цербер, або кербер, у львівській ґварі — зовсім не триголовий пес із грецької міфології. Так називали вахтера.
    А тепер — слово, яке особисто мені дуже подобається. Термінатор. Не Арнольд Шварценеггер. Не машина з майбутнього. У львівській ґварі термінатором називали помічника майстра.
    А швидрига — це швець. Різуля — різник. Ганделес — торгівець. Побережник — лісник. А шимон — двірник.
    Слухаєш цей перелік і думаєш: якби не пояснення, можна було б вирішити, що це назви персонажів якогось нового фентезійного серіалу. Але це — наша мовна історія.
    І найцікавіше, що львівська ґвара — це не просто «смішні старі слова». Це цілий мовний пласт, який формувався під впливом різних культур і мов, що співіснували у Львові. Частина цих слів зникла з повсякденного вжитку, а частина ще може бути зрозумілою сучасним львів’янам.
    Тож якщо наступного разу почуєте, що хтось називає двірника шимоном, не поспішайте виправляти. Спочатку запитайте: а може, це просто львівська ґвара?
    3 min
  • Мовний патруль: львівська ґвара_част. 1
    Сьогодні поговоримо про те, чому львівська ґвара звучить так незвично — і звідки в ній взялося стільки різних слів.
    Є міста, які мають свій акцент. А є Львів, який, здається, має ще й власний словник. Скажімо, ви могли почути бельфер, мулик, полікер, гайцер або балаґула. І якщо не знати значення цих слів, можна подумати, що це назви якихось персонажів із фантастичного фільму.
    А насправді це були цілком звичайні люди: учитель, муляр, поліцай, помічник машиніста і візник. То звідки ж узялася така мовна строкатість?
    Львівська ґвара, або львівська говірка, формувалася десятиліттями. І в ній змішалися слова з різних мов — української, польської, німецької, єврейської, угорської і навіть англійської. Тобто місто змінювалося — і разом із ним змінювалася мова його мешканців. Саме тому поруч могли існувати слова, які сьогодні здаються нам дуже далекими одне від одного.
    Наприклад, ганделес — торгівець, побережник — лісник, швидрига — швець.
    Але ґвара — це не лише про слова. Це ще й про пам’ять міста. Бо коли слово виходить із ужитку, разом із ним може зникнути частинка історії: як називали професії, куди ходили люди, як спілкувалися між собою, як жартували. Саме тому такі словники — це не просто збірники дивних слів. Вони допомагають почути Львів таким, яким він був колись.
    А тепер маленьке домашнє завдання. Якщо ви почуєте від старших родичів якесь дивне львівське слово — не поспішайте його виправляти. Запитайте, що воно означає. Можливо, саме так ви врятуєте від забуття маленьку частинку львівської мовної історії.
    3 min
  • Мовний патруль: як правильно називати різні частини України?
    Сьогодні поговоримо про те, як правильно називати різні частини України — і чому це важливо.
    Західна Україна. Східна Україна. Центральна Україна. Звучить звично, правда? Але в українській мові правильніше говорити захід України, схід України, північ України та південь України.
    Чому? Бо Україна — цілісна держава. У неї немає окремих «західної» чи «східної України». Так, є західні області України, східні області, північні та південні області. Є різні регіони, кожен зі своєю історією, традиціями, культурою, говірками. Але це частини однієї України.
    І тут важливо не плутати: ми можемо сказати «на заході України цього року більше снігу», «на сході України тривають бойові дії», «на півдні України дозрівають кавуни».
    А ось перетворювати ці напрямки на окремі назви країни — «Західна Україна», «Східна Україна» — не варто. Бо слова теж формують наше сприйняття.
    Поділ України на нібито окремі частини — це не просто географія. Такі формулювання десятиліттями використовувалися в російській пропаганді, щоб створювати образ «різних Україн» — із різною історією, культурою та нібито різними цінностями.
    А Україна не складається з кількох Україн. У нас є захід і схід, північ і південь. Є Львівщина, Харківщина, Одещина, Донеччина, Полтавщина, Чернігівщина — різні, самобутні, але українські.
    Тож запам’ятаймо просту річ: захід і схід — це напрямки. Україна — одна.
    3 min
  • Мовний патруль: як замінити кальку “тим не менше”?
    Сьогодні поговоримо про вислів «тим не менше» і спробуємо з’ясувати, чи справді він такий український, як нам здається.
    «Ми дуже втомилися, тим не менше продовжили працювати».
    Знайома фраза? Звучить цілком по-українськи. Настільки, що багато хто навіть не замислюється, звідки вона взялася. А от мовознавці мають до неї запитання…
    Вислів «тим не менше», як і коротший варіант «тим не менш», вважають калькою з російського «тем не менее». В українській мові він почав поширюватися лише кілька десятиліть тому, а раніше в доступних словниках його не фіксували. То що ж сказати замість нього?
    Українська мова має чимало природних відповідників.
    Наприклад: проте — «Ми втомилися, проте продовжили працювати».
    Або однак: «Було складно, однак ми впоралися».
    Можна сказати все-таки або все ж таки: «Було пізно, а все-таки ми вирішили залишитися».
    Є ще втім, з усім тим, хай там як, а іноді цілком достатньо звичайного але.
    Наприклад: «Було важко, але ми не здалися».
    І погодьтеся, українська тут зовсім не бідна. Нам навіть є з чого вибирати. Тож наступного разу, коли рука вже тягнеться написати «тим не менше», спробуйте зупинитися на секунду. Можливо, саме там краще звучатиме «проте», «однак», «втім» або просте «але».
    Бо іноді найкращий спосіб зробити мовлення українськішим — не вигадувати нічого нового, а повернутися до власних природних слів.
    3 min
  • Мовний патруль: освічений, досвідчений і обізнаний?
    Сьогодні поговоримо про три слова, які часто плутають: освічений, досвідчений та обізнаний.
    А почнемо з маленької мовної пастки. Якщо ви хочете похвалити людину і сказати, що вона має хорошу освіту, чи можна назвати її «освідченою»? Ні.
    Слова «освідчений» або «освітчений» у такому значенні в українській мові немає. Правильно — освічений.
    Освічена людина, освічена молодь, освічений фахівець. Тобто людина, яка має освіту, знає багато, є грамотною та культурною. Але тут легко потрапити в іншу пастку.
    Досвідчений — це зовсім не те саме, що освічений.
    Досвідчений — той, хто має великий практичний або життєвий досвід.
    Наприклад: досвідчений лікар, досвідчений учитель, досвідчений керівник.
    Людина може бути дуже освіченою, але ще не мати достатнього практичного досвіду. І навпаки — можна мати величезний життєвий досвід, але не бути академічно освіченим.
    А є ще третє слово — обізнаний. Обізнаний — це той, хто добре знається на чомусь, добре поінформований.
    Наприклад: обізнаний із законодавством, обізнаний у сучасних технологіях, обізнаний співрозмовник.
    Тож запам’ятаймо просту трійку.
    Освічений — має освіту.
Досвідчений — має досвід.
Обізнаний — добре знається на чомусь.
    І якщо наступного разу хтось назве себе «освідченим спеціалістом», не поспішайте виправляти. Спочатку з’ясуйте, що він хотів сказати. Можливо, він освічений, досвідчений або обізнаний. А може, й усе це одночасно.
    3 min

About Радіо Перше

From the publisher's feed

Podcast by https://radiopershe.com