Радіо Перше

Радіо Перше

By https://radiopershe.comNews
Download on the App Store

Радіо Перше episodes

  • Юрій Федечко про благодійний марафон «Відновлення 58. Далі й… Ти!»
    У студії — Юрій Федечко, директор благодійного фонду «Із янголом на плечі».
    Напередодні свого 58-річчя Юрій Федечко знову кидає собі надзвичайний виклик: 24 години на стадіоні, 240 кіл і 108 кілометрів пішки. 20 серпня на стадіоні «Динамо» у Львові стартує благодійний марафон «Відновлення 58. Далі й… Ти!».
    Цього разу кожен крок має конкретну мету — зібрати 580 тисяч гривень на програму емоційної реабілітації та оздоровлення українських військовослужбовців, зокрема тих, хто пережив ампутації або повернувся з російського полону. Про силу волі, волонтерство, реабілітацію захисників і про те, чому «Далі й… Ти!» — говорили в нашій студії.
    Долучитися можна не лише донатом: охочі матимуть можливість пройти разом із Юрієм одне чи кілька кіл, підтримати збір або просто поширити інформацію про нього.
    16 min
  • Олеся Яремчук про симпозіум «Найбільш документована війна: Поліфонія оповідей»
    Гостя студії:
    Олеся Яремчук, документалістка, дослідниця, програмна кураторка програми INDEX: Інституту документування і взаємодії.
    Говорили про симпозіум «Найбільш документована війна: Поліфонія оповідей», який цьогоріч відбувся у Львові. Симпозіум був присвячений документуванню війни, різним способам розповідати про досвід війни та голосам, які формують її пам’ять.
    19 min
  • Тетяна Сторожук і Олеся Дутко про фестиваль «Пісні визвольних змагань»
    Гості студії:
    • Олеся Дутко, начальник відділу культури, туризму, молоді та спорту Сокільницької сільскої ради Львівського району Львівської області;
    • Тетяна Сторожук, актриса, постановниця театральних вистав, художній керівник Центру мистецтв та дозвілля «Просвіта» в Сокільниах
    Запросили всіх на особливу подію — фестиваль «Пісні визвольних змагань», що пройде у с. Басівка (територія музею «Криївка підпільної друкарні УПА»), 16 серпня 2026 року
    На гостей фестивалю чекають виступи талановитих колективів та виконавців: народної чоловічої хорової капели «Прометей», хору «Повстанець», чоловічого ансамблю «Джерело», народного аматорського хору «Серпанок» (с. Шоломинь), Олексія Гука, школи-студії «MELOS» імені Богдана Стефури, народного хору «Надсяння» (с. Сокільники), народного аматорського вокального ансамблю «Гомін» (с. Щирець), ансамблю «Вишиванка» (с. Годовиця), народного лемківського хору «Радоцина» (м. Пустомити), ансамблю бандуристів «Калинове намисто» та ще багатьох цікавих виконавців!
    Це буде день української пісні, пам’яті, традицій та незламного духу. Тож приходьте самі, запрошуйте рідних і друзів та разом долучаймося до цієї важливої події!
    17 min
  • Мовний патруль: напруга і напруження?
    Новини ми чуємо щодня. І саме в них нерідко звучать фрази на кшталт: «Між країнами зростає напруга» або «Парламент відмінив закон». Звучить звично. Але чи правильно?
    Почнімо зі слова напруга. Ви любили у школі фізику? Навіть, якщо й ні, то все одно, певно, пригадаєте, що напруга — це одна з основних характеристик електричного струму. Ми говоримо: напруга в електромережі, висока напруга, стрибок напруги.
    А коли йдеться про стосунки між людьми, емоційний стан або складну ситуацію, доречніше вживати слово напруження.
    Тому правильно сказати: напруження у відносинах між країнами, напруження в колективі, емоційне напруження перед іспитом, напруження в суспільстві.
    А тепер ще одна поширена помилка. Часто можна почути: «Верховна Рада відмінила закон». Насправді ж закони скасовують.
    Дієслово відміняти має зовсім інші значення. По-перше, ми відмінюємо іменники, прикметники й займенники за відмінками. По-друге, відмінити означає змінити, зробити іншим.
    Тож правильно сказати: скасувати закон, скасувати наказ, скасувати рішення, скасувати рейс.
    А ось відмінювати будемо слова: іменник, прикметник, числівник.
    І якщо вже говорити про депутатів, то хочеться побажати їм двох речей: добре знати правила відмінювання української мови і вчасно скасовувати застарілі чи недосконалі закони. Тоді, можливо, вдасться й відмінити, тобто змінити, життя в Україні на краще.
    Отже, запам’ятаймо: напруга — в електромережі, напруження — у стосунках. Закони скасовують, а слова відмінюють.
    3 min
  • Мовний патруль: відсоток чи процент?
    Уявіть ситуацію. Читаєте новини й бачите: «Інфляція становить 12 відсотків». За хвилину в іншому виданні пишуть: «Інфляція становить 12 процентів». То який варіант правильний?
    Насправді — обидва.
    Слова відсоток і процент в українській мові є повноправними синонімами. Вони означають одне й те саме, тому можете сміливо сказати і десять відсотків, і десять процентів.
    Цікаво, що слово процент прийшло до нас із європейських мов, а відсоток — це власне український відповідник, створений за тим самим принципом: буквально — «від ста».
    На заході України обидва слова ще в минулому столітті вживали цілком природно. Але за радянських часів слово відсоток вважали небажаним і часто витісняли з офіційних текстів. Сьогодні ж спостерігаємо протилежну крайність — дехто майже не використовує слово процент, хоча воно також цілком нормативне й особливо поширене в науковій та технічній термінології.
    А тепер ще одна пара слів, які часто плутають.
    Як правильно: рятівник чи рятувальник?
    Якщо людина врятувала когось у певній ситуації — вона рятівник. Наприклад: «Ти сьогодні мій рятівник». Так можна сказати другові, який допоміг із важливою справою, або сусідові, який завів автомобіль.
    А ось рятувальник — це професія. Так називають людей, які працюють у службах порятунку, виїжджають на пожежі, ліквідовують наслідки надзвичайних ситуацій і щодня рятують життя.
    Отже, запам’ятаймо: відсоток і процент — рівноправні синоніми. А рятівником може стати кожен із нас, тоді як рятувальник — це фах.
    3 min
  • Мовний патруль: поряд чи поруч?
    Спробуйте пригадати, як ви зазвичай кажете: «Сядь поряд мене» чи «Сядь поруч мене»? А може, «магазин поряд із будинком»? На перший погляд, слова поряд і поруч означають одне й те саме. Але в українській мові між ними є цікава різниця.
    Поруч означає дуже близько, біля когось або чогось.
    Наприклад: Сядь поруч мене. Будинок стоїть поруч із парком. Поруч із зупинкою відкрили нову аптеку. Тобто йдеться про місце, про близьке розташування.
    А ось слово поряд найчастіше означає разом із кимось, одночасно, нарівні.
    Наприклад: Поряд із досвідченими працівниками працює молодь. Вона завжди була поряд у найважчі моменти життя. Сучасні технології розвиваються поряд із традиційними професіями. Тут уже не так важлива відстань, як спільність, паралельність або перебування разом.
    Звісно, у живому мовленні ці слова нерідко взаємозамінні. Але якщо хочемо говорити точніше, варто запам’ятати просту підказку.
    Коли йдеться про місце, обирайте поруч: поруч із будинком, поруч зі мною, поруч із дорогою.
    Коли ж маєте на увазі разом, нарівні або паралельно, краще сказати поряд: поряд із досвідом приходить мудрість, поряд із навчанням він працює, поряд із нами живуть чудові люди.
    Отже, маленький секрет гарного мовлення такий: поруч — це про “біля”, а поряд — про “разом”.
    3 min
  • Мовний патруль: надіюся чи сподіваюся?
    Бувало у вас таке: пишете повідомлення й раптом зупиняєтеся. Як правильно сказати: надіюся чи сподіваюся? Багато хто вважає, що це одне й те саме. Насправді між цими словами є ледь помітна, але цікава різниця.
    Надіятися — це мати надію на когось або на щось. Наприклад: Надіюся на гарну погоду у вихідні. Або: Надіюся на підтримку друзів. Тобто ми покладаємо свої надії на певні обставини чи людей.
    Сподіватися звучить дещо впевненіше. Це коли ми віримо, що щось, найімовірніше, відбудеться. Наприклад: Сподіваюся вирішити це питання завтра. Або: Сподіваюся, що потяг прибуде вчасно.
    Є ще кілька цікавих нюансів.
    Не варто вживати слово надіятися, коли йдеться про щось небажане або негативне. Наприклад, речення «Хворий не надіявся, що опиниться в інвалідному візку» звучить невдало. Краще сказати: не сподівався.
    І навпаки. Якщо маємо на увазі покладатися на когось, доречніше сказати надіятися, а не сподіватися. Наприклад: Автор надіявся на літредактора й не подбав про стилістичне оформлення статті.
    Ці відтінки значень добре пояснює Фразеологічний словник української мови, який часто допомагає зрозуміти, як слово живе в реальному мовленні.
    Отже, запам’ятаймо просту підказку: надіємося на когось або щось, а сподіваємося, що щось станеться.
    3 min
  • Мовний патруль: день відкритих чи відчинених дверей?
    Літо — гаряча пора для абітурієнтів. У цей час ми часто бачимо оголошення про день відкритих дверей, читаємо про вступну кампанію й бажаємо випускникам успішно скласти іспити. Але саме в таких повідомленнях трапляються мовні помилки.
    Почнімо з найпоширенішої. Як правильно: день відкритих чи відчинених дверей?
    Правильний варіант — день відкритих дверей. Чому? Бо двері ми справді відчиняємо і зачиняємо. Але вислів день відкритих дверей давно став усталеним. Тут слово відкритих означає не те, що двері фізично прочинені, а те, що заклад відкритий для всіх охочих. Так само ми говоримо: відкрита людина, відкрита розмова, відкрите серце.
    Ще одна типова помилка — поступити в університет.
    Українською мовою ми вступаємо до університету, до коледжу, до ліцею. Прийменник теж важливий: саме до, а не в.
    Іноді жартують: вступають до університету, а вступити в можна хіба що в калюжу. Усмішка допомагає краще запам’ятати правило.
    І ще одна пара слів, яка часто викликає сумніви. Що правильно: закінчити чи завершити школу? Нормативно — закінчити школу, закінчити університет, закінчити коледж.
    А ось дієслово завершити більше пасує до урочистих або узагальнених висловів. Ми можемо сказати завершити навчання, завершити курс, завершити освіту, завершити важливий етап життя.
    Тож нехай цього літа всі абітурієнти спершу завітають на день відкритих дверей, потім вступлять до університету, а через кілька років успішно закінчать його.
    3 min
  • Художник Василь Коренчук: творчий шлях від Азова до Карпат
    У студії «Радіо Перше» побував художник Василь Коренчук, маріупольський художник, чиє життя і творчість нерозривно пов’язані з Україною. Народився на Хмельниччині, у 1970-х переїхав до Маріуполя, працював художником-оформлювачем на «Азовсталі», а сьогодні живе та працює у Львові.
    У розмові Василь Коренчук розповів про себе, свій творчий шлях, Маріуполь та про персональну виставку «Від Азова до Карпат», яку презентували у Львові до 75-річчя митця. Для художника ця виставка стала своєрідним мостом між Маріуполем і Львовом, між минулим та сьогоденням.
    18 min

About Радіо Перше

From the publisher's feed

Podcast by https://radiopershe.com