Сьогодні розповім вам про давнє українське слово сіни та звідки воно походить.
Попри засилля запозичень у сучасній лексиці, українська мова зберігає чимало власних назв для частин житла. Деякі з них поступово зникають із повсякденного вжитку, хоча колись були невіддільними від побуту. Проте це слово настилки рідне для мене, що з мого повсякденного вжитку не зникне ніколи. У моєму рідному Дермані на Рівненщині перехідне приміщення між вулицею та житловою частиною називають сіни.
Словник української мови у 20 томах визначає їх як простір між входом і кімнатами - фактично те, що сьогодні назвали б коридором.
Великий тлумачний словник додає, що це – передня частина будинку або холодне приміщення, яке з’єднувало хату з ґанком чи ділило її на дві половини.
У народній архітектурі сіни виконували одразу кілька важливих функцій:
захищали житло від холоду та вітру;
були місцем для зберігання господарських речей;
у деяких хатах у сінях навіть будували піч;
звідси часто був вхід до комори або на горище.
Мовознавці виводять сіни від праслов’янських форм sěnь / sěni, що означали накриття чи навіс перед житлом. Споріднені слова й досі існують у польській, чеській та словацькій мовах. Це свідчить, що поняття сіней було спільним для давніх слов’ян. Важлива деталь: слово вживається лише у множині - це типове pluralia tantum, як "двері" чи "штани". Наголос падає на перший склад: сІни.