Радіо Перше

Радіо Перше

By https://radiopershe.comNews
Download on the App Store

Радіо Перше episodes

  • Мисткиня Ганна Кисла про спадщину Поліни Райко
    До студії «Радіо Перше» завітала мисткиня Ганна Кисла. Говорили про Поліну Райко — її творчість, особисту історію та мистецьку спадщину, яка сьогодні набуває особливого значення.
    Окремо поговорили про спеціальний сорт ірисів, присвячений Поліні Райко, який Ганна створила разом з однодумцями. Це красивий приклад того, як пам’ять про мисткиню може продовжувати жити не лише в книгах, фотографіях та дослідженнях, а й у живій природі.
    Якщо ви хочете глибше познайомитися з Поліною Райко, радимо звернути увагу на такі видання:
    💙 «Поліна Райко. Дорога до раю» — каталог робіт, виданий у 2005 році Центром культурного розвитку «Тотем». Це одне з перших ґрунтовних видань про художницю, її життя та творчість.
    💙 «Поліна Райко. Невидиме» — видання 2024 року, упорядковане Оленою Афанасьєвою. Книга містить нові дослідження, архівні матеріали, фотографії та врятований архів малюнків художниці. 💙 «Насіння Поліни Райко» — мистецько-дослідницький проєкт про продовження та переосмислення спадщини художниці. Одним із його втілень став спеціальний сорт ірису «Поліна Райко».
    💙 «Стіни» — мальопис про три важливі пам’ятки культурної спадщини Херсонщини. Через історії людей він розповідає про «кам’яні вишиванки» Нової Каховки, фортецю Тягинь та будинок Поліни Райко.
    Дякуємо Ганні Кислій за розмову про мистецтво, пам’ять, спадщину та способи берегти українську культуру.
    20 min
  • Друг «Штангіст» про Табір Артилерії «Вогник»
    Гість студії:
    Друг «Штангіст», командир батареї колісних САУ Бригадної артилерійської групи 12-ї бригади «Азов».
    Говорили про «Вогник» — табір Артилерії бригади «Азов», створений для дітей воїнів Бригадної артилерійської групи 12-ї бригади «Азов», які хочуть вчитися новому, ставати сильнішими, відкривати світ пригод і знаходити справжніх друзів.
    Такі табори особливо важливі сьогодні. Вони допомагають дітям воїнів краще зрозуміти своїх батьків, їхню службу, цінності та традиції підрозділу. Водночас це безпечний простір для спілкування, нових знайомств, розвитку, відпочинку та емоційного відновлення.
    Дякуємо за щиру розмову та можливість більше розповісти про «Вогник» і людей, які створюють цей простір для нового покоління українців.
    19 min
  • Альона Мартинішина про ментальне здоров'я та відновлення
    У програмі «Інший погляд» гостею стала Альона Мартинішина, психологиня центру «ЯМаріуполь», яка працює з людьми зі статусом ВПО, ветеранами, військовослужбовцями, звільненими з полону та їхніми родинами.
    Під час розмови говорили про ментальне здоров’я, психологічну підтримку та важливість відновлення після травматичного досвіду. Особливо важливо пам’ятати: звернення по психологічну допомогу — це не прояв слабкості, а крок до відновлення. Підтримка фахівця може допомогти людині та її близьким краще впоратися з наслідками стресу й травматичних подій та поступово повертатися до життя.
    17 min
  • Ольга Гончар і Марта Більська про проєкт «Так звучить Незалежність»
    До студії Радіо Перше завітали директорка музею «Територія Терору» Ольга Гончар та керівниця промоції Львівської національної філармонії Марта Більська. Вони розповіли про спільний проєкт «Так звучить Незалежність» та анонсували подію, яка відбудеться 23 серпня 2026 o 17:00 в
    музеї «Територія Терору» (просп. Чорновола, 45-Г), напередодні Дня Незалежності України.
    Вхід вільний.
    Проєкт об’єднав Львівську національну філармонію імені Мирослава Скорика та музей «Територія Терору». Його задум — говорити про незалежність через музику, історичну пам’ять, свободу, державність і культурну спадщину. Перший захід відбудеться 23 серпня, а сам проєкт планують розвивати як довготривалу співпрацю двох інституцій.
    20 min
  • Мовний патруль: мова в кулінарних рецептах
    Сьогодні поговоримо про мову, яка може зберігатися не лише в книжках чи словниках, а й… у кулінарних рецептах.
    1913 року родина Вавринюків приїхала із Західної України до Канади. Дев’ятирічна Савеля Вавринюк згодом стала першою українкою в Канаді, яка обрала фахом домашню економіку.
    Але для нас цікавіше інше. Савеля Стечишин, як вона стала після одруження, шість років збирала українські кулінарні рецепти — розсіяні по канадській українській діаспорі.
    І тут починається дуже цікава мовна історія. У 1957 році вона видала англійською мовою книгу Traditional Ukrainian Cookery — «Традиційна українська кухня».
    Фактично це був своєрідний переклад української кулінарної традиції іншою мовою і для іншої реальності.
    Українські рецепти потрібно було зробити зрозумілими канадцям: грами перетворити на склянки та унції, звичні українські продукти замінити тими, які можна було купити в канадській крамниці.
    Але разом із цим зберігалася головна річ — українська кулінарна традиція, а отже, і слова, назви страв, способи приготування, сама мовна пам’ять про їжу. Бо мова — це не тільки граматика й словник. Це ще й те, як ми називаємо те, що їмо, що готуємо, чим пригощаємо інших.
    Саме цю роботу сьогодні продовжує проєкт Seeds & Roots 2.0 — цифрова бібліотека історичних українських кулінарних текстів. І важливо: проєкт підготовлено за підтримки Українського культурного фонду.
    Бо іноді, щоб зберегти мову, треба зберегти не лише слова. Треба зберегти контекст, у якому ці слова жили. А українська кухня — один із таких контекстів.
    3 min
  • Мовний патруль: чому "віскі" для українсаької мови не завжди логічне?
    Сьогодні поговоримо про віскі, бренді й про те, чому українська мова не завжди визначає рід іншомовних слів так, як нам здається логічним.
    От скажіть: віскі — він чи воно? Якщо ви сказали «він» — не поспішайте звинувачувати себе в мовній помилці. У живому мовленні саме так часто й говорять. Але за словником віскі — іменник середнього роду.
    Чому? Бо віскі — слово незмінюване, а такі іншомовні іменники на позначення неістот українська мова зазвичай відносить до середнього роду.
    Так само: какао, метро, кіно, пюре — воно.
    Але тут починається найцікавіше. Є слово бренді, і воно може бути і середнього, і чоловічого роду. Тобто маємо: смачне бренді — і смачний бренді.
    А чому віскі так не можна? Однозначної мовознавчої відповіді немає. Бо в українській рід іншомовних незмінюваних слів може визначатися по-різному. Іноді за звуковою формою: віскі звучить подібно до слів середнього роду — пиво, вино, ситро. А іноді орієнтуємося на родове поняття.
    Наприклад, торнадо — чоловічого роду, бо це буревій, а салямі — жіночого, бо це ковбаса. Цікаво, що подібна непослідовність є навіть у назвах птахів: жако, какаду, фламінго — чоловічого роду, а колібрі, ківі, ара можуть бути і чоловічого, і жіночого.
    Тож із «віскі» все значно цікавіше, ніж здається. Наразі словник фіксує «віскі» як слово середнього роду. Але мова — жива система, і те, як люди реально говорять, теж має значення для мовознавців. Тож не сварімо одне одного через келих… тобто через рід.
    3 min
  • Мовний патруль: як сказати "жовток" у множині?
    А зараз перевіримо, чи можна вас легко заплутати одним словом.
    Чи знали ви, що за правилами української мови слово «жовток» у множині нібито буде не «жовтки», а «жовтоки»?
    Мовляв, воно походить від французького слова, тому «ок» у ньому — не суфікс, а частина кореня. Тепер ви знаєте більше!
    Чекайте. Насправді — ні. Це один із тих мовних міфів, які звучать настільки переконливо, що хочеться одразу бігти виправляти всіх навколо.
    Насправді «жовток» — звичайне українське слово слов’янського походження. І відмінюється воно за правилами української мови.
    Тому правильно: один жовток — два жовтки, багато жовтків.
    І тут є важливіший момент. Ми часто боїмося запозичених слів. Здається, якщо слово прийшло з іншої мови, то й поводитися в українській воно має за правилами тієї мови.
    Але мова працює не зовсім так. Коли запозичене слово входить в українську, воно може пристосовуватися до її законів: змінюватися за відмінками, набувати українських закінчень і навіть утворювати нові форми за українськими моделями. Бо ми говоримо українською, а не французькою, англійською чи польською. Тож не варто влаштовувати собі мовний невроз через кожне слово, яке звучить «не по-українськи».
    Скажімо, правильно брелоки, а не лише «брелки». І тут уже працює українська мовна норма, а не наше бажання знайти для кожного слова якусь таємничу іноземну історію.
    Отже, головне правило сьогоднішнього «Мовного патруля»: не все, що звучить переконливо, є правдою. А українська мова має власні правила — і чудово вміє ними користуватися.
    3 min
  • Мовний патруль: як правильно сказати "привести у відповідність"?
    Сьогодні завершимо нашу розмову про штучні мови в попкультурі — поговоримо про дотракійську та валірійську.
    Пам’ятаєте «Гру престолів»? Дотракійці, коні, пустеля і фраза «Дотракійці не бояться»… Ну, гаразд, не будемо зараз перевіряти мою дотракійську. 😄
    Автор «Пісні льоду й полум’я» Джордж Мартін не надто цікавився створенням мов для свого всесвіту. Тож цю роботу доручили мовознавцю Девіду Петерсону.
    Кажуть, що його щоночі відвідував привид Джона Толкіна. Жарт, звісно. Але відповідальність була серйозна.
    Спочатку Петерсон створив дотракійську мову. Він спирався, зокрема, на арабську та іспанську.
    Оскільки дотракійці — кочовий народ, писемності їхня мова не має. Зате граматика цілком реальна: іменники змінюються за п’ятьма відмінками, причому і в однині, і в множині. А дієслова мають три часи та два наказові способи.
    А потім сталося щось цікаве.
    Перед створенням валірійської мови у Петерсона вже були дві фрази з книг: «valar morghulis» і «valar dohaeris».
    Із цих двох фраз він фактично виростив цілу мову — з граматикою, словником та історією.
    Валірійська має чотири числа, вісім відмінків і чотири граматичні роди. Дієслова можуть змінюватися за сімома часами.
    А ще у світі «Пісні льоду й полум’я» валірійська займає приблизно ту саму культурну нішу, що середньовічна латина в нашому світі. Нею користуються освічені люди, вона має високий статус і навіть поділяється на діалекти.
    І знаєте, що найцікавіше?
    Усі ці мови — квенья, синдарин, клінґонська, на’ві, дотракійська, валірійська — не просто красиві набори звуків.
    Їх можна вивчати. Для них створені граматики, словники, навчальні матеріали. Деякі з них мають цілі спільноти людей, які ними спілкуються.
    Тож якщо ви давно мріяли вивчити іноземну мову, але англійська вже трохи набридла, можливо, настав час для валірійської?
    Valar morghulis!
    3 min

About Радіо Перше

From the publisher's feed

Podcast by https://radiopershe.com